Практику роботи з енергією під час виконання вправ хатха-йоґи можна розбити на кілька етапів.

На першому рівні людина працює з енергією, яка вже перебуває всередині її організму, тобто переганяє енергію з однієї зони в іншу. Як правило, на першому рівні цієї кількості енергії досить, тому що певна кількість енергії в людини перебуває в її м’язових затисках. Фактично, ми звільняємо енергію з контрактур та м’язових затисків і розподіляємо її адекватніше.

Якщо читач певний час виконував вправи за тією методикою, що наведена в книзі, то, ймовірно, помітив, що виникає фізіологічне й енергетичне звикання. Тобто ті асани, які викликали відчуття жару або інші фізіологічні відчуття, пов’язані з рухом енергії, перестають викликати настільки сильний ефект, як на початку практики. Це пов’язано не лише зі звиканням. Запаси «заблокованої» у м’язах енергії, які використовувалися на тому рівні практики, вже було розподілились у тілі. Тіло стає м’якше, у м’язах вже менше блокувань. Це чудово! Але для того, щоб продовжувати практику, треба переходити на наступний рівень — набір енергії ззовні.

На початковому етапі я не рекомендую працювати з візуалізацією енергії, тому що це досить складний метод, який приховає певні пастки. Існують простіші та водночас дуже ефективні методи роботи з енергією, що дійсно дозволяють набрати енергію з навколишнього середовища.

Перше джерело енергії, з яким можна працювати — це повітря. Існує дуже цікаве правило, яке вже згадувалося вище: ми набираємо енергію тими зонами, якими «прислухаємося» до тілесних відчуттів. Це правило легко проілюструвати звичайним експериментом. Витягніть руки долонями навпроти одна одної. «Прислухайтеся» правою долонею до відчуття тепла, що йде від лівої. Через якийсь час права долоня почне нагріватися, а ліва — охолоджуватися. Змініть напрямок прислухання: почніть «прислухатися» лівою долонею до відчуття тепла з правої. Охолоджуватися почне права долоня, а нагріватися — ліва. Це відбувається через зазначену вище причину: та долоня, на відчуттях якої ви зосереджуєтесь, поглинає енергію, у цьому разі, з іншої долоні. По суті, концентрація на відчуттях — це і є поглинання етерної енергії.

Якщо ми прагнемо зняти енергію з повітря, то маємо «прислухатися» до відчуття повітря всередині або зовні себе.

Якщо ми прагнемо набрати енергію, пов’язану з певною чакрою або, навпаки, зняти надлишкову енергію із чакри, ми повинні прислухатися до відчуття повітря на рівні даної чакри. Якщо ви прагнете прокачати якийсь канал, то маєте прислухатися до відчуття повітря на рівні бажаного каналу.

Наведений принцип стосується всіх органів відчуттів. В одній із традицій існує вправа, що полягає в дуже повільному поїданні апельсина: спочатку на нього дивляться, нюхають, торкаються, потім повільно ріжуть, відчуваючи, як виділяються етерні олії, потім їдять, відчуваючи кожен відтінок смаку. У результаті людина наїдається невеликою кількістю апельсина, тому що коефіцієнт поглинання етерного поля апельсина дуже великий. Якщо ви з’їдаєте цей апельсин швидко, не звертаючи уваги на відчуття, то ви з’їдаєте переважно фізичне тіло апельсина, не вхоплюючи його етерного поля.

Кожен із каналів сприйняття пов’язаний з однією із чакр і підживлює енергією переважно її.

Теж саме відбувається під час роботи з етерною енергією повітря: якщо ви дихаєте неусвідомлено, то ви переважно споживаєте кисень. Якщо ви акцентуєтеся на відчутті проходження повітря, то ви знімаєте з повітря прану.

Є дві базові дихальні вправи, які можна практикувати самостійно або накласти на базовий комплекс асан для підвищення їх ефективності. Перша вправа має назву «Продихування чакр». Ця вправа спрямована на накачування чакр енергією повітря.

«Продихування» чакр #

Техніка вправи полягає в тому, що під час подиху ви звертаєте увагу на відчуття проходження повітря через кожну із зон дихання: носогорло, гортань, грудну клітку, район сонячного сплетіння, живіт. Очевидно, що ці райони пов’язані з чакрами — від вішуддхи до свадхіштхани. Сахасрара й муладхара не накачуються через подих. На кожну чакру рекомендується робити 3-4 дихання.

Що краще ви прислухаєтеся до цих відчуттів, то більше енергії ви знімаєте з повітря.

Зверніть увагу, що відчуття від проходження повітря можуть бути різними — тиск повітря, його лоскіт, прохолода або тепло, запах, звук… Залежно від того, на чому ви концентруєте увагу, типи енергії, які отримуєте з повітря, будуть різними. Саме цей факт є ключем до розуміння зв’язку чакр з органами відчуття, про що згадується у класичних трактатах, але не наведено жодних пояснень.

Згідно з індійськими джерелами, муладхара пов’язана з нюхом, свадхіштхана — зі смаком, маніпура — із зором, анахата — з дотиком, вішуддха — зі слухом. Мені здається, такий зв’язок не досить точний, і до текстів або в їх інтерпретації вкралися помилки. Дійсно, муладхара (фізичне тіло) підживлюється переважно їжею, і в такий спосіб відповідає, ймовірніше, смаку. З іншого боку, практично в усіх рослин, тварин та людини носієм еротичного почуття є запах. Тому я вважаю, що муладхара відповідає смаку, а свадхіштхана — запаху.

Застосовуючи наведену схему відповідностей до технік «знімання» прани з повітря, можна сказати наступне — якщо ваша увага зосереджена на тому, як пахне повітря, то у цей час організм підживлюється енергією, що за своїми якостями схожа на енергію свадхіштхани, якщо увага приділена температурі повітря (відчуттю тепла) — маніпури, дотику чи лоскоту повітря — анахати, звукам дихання — вішуддхи.

На поглибленому рівні потрібно вчитися концентрувати власну увагу на заздалегідь обраному типі відчуттів. Це тренує органи чуття і звичку концентруватися, а також підводить до формування сіддх. На початковому рівні краще зосереджуватися на тих типах відчуттів, які даються легше.

Через «продихування» чакру можна накачати або почистити. Накачується чакра тоді, коли акцент на відчутті входження повітря. Чиститься чакра при акценті відчуття на видиху. Наведені вправи можна виконувати окремо або поєднувати.

«Продихування» каналів #

Знімати енергію з повітря можна не тільки на рівні окремих чакр, але й уздовж усіх енергетичних меридіанів. Особливо корисно так енергетизувати активні меридіани, тому цю техніку є сенс поєднувати з виконанням асан.

В усіх передньонатягуючих асанах — бгуджангасані, дганурасані, уштрасані та інших подібних вправах слід зробити акцент на відчутті проходження повітря передньосерединним меридіаном, тобто прислухатися до відчуття проходження повітря передньою поверхнею легенів.

У задньонатягуючих асанах: йоґамудрі, пашчимоттанасані, падахастасані, слід прислухатися до відчуття проходження повітря задньою поверхнею легенів.

На поглиблених рівнях практики можна узгодити опанування наведеного типу прокачування через концентрацію на диханні з етапами виконання асани. У такому разі під час виконання асани — концентрація на відчуттях та, відповідно, точка знімання енергії зміщується разом із точкою, що розділяє натягнуту й ще не залучену частину меридіана («точкою натягу»). У момент проходження енергії в статичній (основній) частині асани точка знімання накладається на місце природного проходження енергії. Наприклад, під час виконання бгуджангасани в момент проходження тепла хребтом догори слід концентруватися на проходженні видихуваного повітря задньою поверхнею легенів, бажано, у тій же зоні, де йде тепло. Така практика поступово приводить до здатності рухати тепло тілом, тобто контролювати енергію всередині організму без виконання асан — тільки свідомим зусиллям.

У скручених асанах: триконасані, сарпасані, ардхаматсієндрасані спочатку слід прислухатися до відчуття проходження повітря в розтягнутій легені (відчуйте, що ви дихаєте однією легенею), а під час підйому енергії на видиху — у стислій.

«Продихування» в пранаямах #

Аналогічні ключі використовуються під час виконання пранаям. Наприклад, під час виконання анулома-віломи, вдихаючи правою ніздрею, слід прислухатися до відчуття руху повітря у правій легені, начебто ви заповнюєте повітрям тільки її. Коли ви видихаєте лівою ніздрею, то прислухайтеся до відчуття, як повітря виходить з лівої легені.

Під час капалабхаті треба контролювати повітря в носогорлі, лобових і гайморових пазухах. Під час бхастрики має бути гостре відчуття повітря в межах маніпури.

Зазначимо, що проблемні зони «продихувати» складніше. Як і під час виконання асан, людина підсвідомо намагається оминути такі зони увагою. На рівні пробитих і ослаблених чакр складніше прислухатися до відчуття руху повітря, хоча саме це необхідно для їхньої стабілізації. Відчуття в районі збуджених чакр, навпаки, можуть бути занадто сильними, тому їх слід ігнорувати.