Історія йоги від стародавніх Упанішад до наших днів
При зануренні у нову тему, виникає природне бажання познайомитися з корінням цього питання.
Новий простір супроводжує відчуття невідомого, темряви, туману, які поступово висвітлюються під час розуміння та дослідження.
Ті гілки дерева історії йоги, які ми будемо висвітлювати на цій сторінці — це:
• першоджерела йоги,
• її давні та сучасні персоналії,
• рух йоги на захід,
• ідеї йоги та їх трансформації,
• сучасна йога.
Новий простір супроводжує відчуття невідомого, темряви, туману, які поступово висвітлюються під час розуміння та дослідження.
Ті гілки дерева історії йоги, які ми будемо висвітлювати на цій сторінці — це:
• першоджерела йоги,
• її давні та сучасні персоналії,
• рух йоги на захід,
• ідеї йоги та їх трансформації,
• сучасна йога.
Йоґа та шаманізм
2,5 — 3 тисячі років до нашої ери.
Йога та шаманізм перетинаються в містичному досвіді, який зустрічається в обох традиціях.
Мірче Еліаде як метафору шаманізму наводив «прояснення».
—
«Просвітлення» — яснобачення шаманів одного з ескімоських племен — «таємниче світло, яке шаман раптово відчуває в тілі, всередині голови в самій серцевині мозку, невимовний маяк, світлоносний вогонь, що дає йому здатність бачити в темряві, як у прямому розумінні, так і в переносному, бо тепер він здатний навіть із заплющеними очима бачити в темряві й прозрівати речі та події майбутнього, приховані від інших смертних; так він може пізнавати майбутнє і таємниці інших людей”.
«Досліди містичного світла» Мірча Еліаде.
«Досліди містичного світла» Мірча Еліаде.
Метафора світла часто трапляється і в першоджерелах йоги.
“Чхандог'я-упанішада [III, 13,7], — “світло, що сяє по той бік цього Неба, по той бік всього сущого, у найвищих світах, за якими вже немає вищих, є насправді те саме світло, що сяє всередині людини (antah purusa)”.
“Бріхада-раньяка-упанішад [I, 3,28], "від не-буття (asat) веди мене до буття (sat), від темряви веди мене до світла (tamaso ma gamaya), від смерті веди мене до безсмертя".
“Бріхада-раньяка-упанішад [I, 3,28], "від не-буття (asat) веди мене до буття (sat), від темряви веди мене до світла (tamaso ma gamaya), від смерті веди мене до безсмертя".
Перші зачатки йоги ми зустрічаємо як ідею накопичення тапасу — схожу на ідею накопичення особистої сили й в шаманських експериментах.
Появлення аеробної йоги
1910 – 1930 роки
Книжка, що досліджує цю історію — “Yoga Body”, автор Mark Singleton.
В цій книзі також представлена гіпотеза про походження назви “Аштанга-йога”:
Сто років тому Крішнамачарʼя відвідував ашрами Свамі Кувалаянанди, відомого практика і дослідника йоги.
Кувалаянанда був засновником системи Yogic Group Exercise (та у 1919 році започаткував гімназії, що санскритом мали назву Vyayam-shala). Система його вправ стала основою аеробного навантаження для школярів Бомбея.
У роботах Кувалаянанди траплялись терміни "данда" і "намаскар" як позначення послідовності асан (те, що сьогодні ми називаємо комплекс, series, sequinsess, віньяса).
Данди Кувалаянанди в позах, переходах та диханні схожі з динамічними послідовностями Аштанга-йоги. (той, хто зустрічав слово данда, знає, що данда — це палка, але наприкінці складного слова, данда має значення «рука» або «нога»).
Послідовність, що ми знаємо як sūryanamaskār., у книзі Кувалаянанди називається Ashtangа Dandа. Ймовірно, назва пішла із центральної асани комплексу — aṣṭāṅga namaskāra, в якій вісім частин тіла (ступні, коліна, руки, груди й підборіддя) торкаються землі одночасно. Хоча в послідовності Крішнамачар'ї ця позиція замінена позою caturāṅga daṇḍāsana, небезпідставно припустити, що назва "аштанга йога" може походити із послідовності восьми данд Кувалаянанди, а не з генеалогічної спорідненості з вісьми-частковою йогою Патанджалі.
В "Енциклопедії індійської фізичної культури" Муджумдара 1950 року також зазначено, що комплекс сурʼя-намаскар має ще одну назву — "аштанга-намаскар" (за назвою центральної пози).
(Сучасний аеробний комплекс Сурʼя-намаскар — культурно-орієнтоване відтворення давньої практики поклоніння сонцю, що використовуються як прострації під час паломництва.)
Тож Аштанґа Віньяса може бути синтезом асан і данд, на кшталт національних програм фізичної культури Кувалаянанди.
Кувалаянанда був засновником системи Yogic Group Exercise (та у 1919 році започаткував гімназії, що санскритом мали назву Vyayam-shala). Система його вправ стала основою аеробного навантаження для школярів Бомбея.
У роботах Кувалаянанди траплялись терміни "данда" і "намаскар" як позначення послідовності асан (те, що сьогодні ми називаємо комплекс, series, sequinsess, віньяса).
Данди Кувалаянанди в позах, переходах та диханні схожі з динамічними послідовностями Аштанга-йоги. (той, хто зустрічав слово данда, знає, що данда — це палка, але наприкінці складного слова, данда має значення «рука» або «нога»).
Послідовність, що ми знаємо як sūryanamaskār., у книзі Кувалаянанди називається Ashtangа Dandа. Ймовірно, назва пішла із центральної асани комплексу — aṣṭāṅga namaskāra, в якій вісім частин тіла (ступні, коліна, руки, груди й підборіддя) торкаються землі одночасно. Хоча в послідовності Крішнамачар'ї ця позиція замінена позою caturāṅga daṇḍāsana, небезпідставно припустити, що назва "аштанга йога" може походити із послідовності восьми данд Кувалаянанди, а не з генеалогічної спорідненості з вісьми-частковою йогою Патанджалі.
В "Енциклопедії індійської фізичної культури" Муджумдара 1950 року також зазначено, що комплекс сурʼя-намаскар має ще одну назву — "аштанга-намаскар" (за назвою центральної пози).
(Сучасний аеробний комплекс Сурʼя-намаскар — культурно-орієнтоване відтворення давньої практики поклоніння сонцю, що використовуються як прострації під час паломництва.)
Тож Аштанґа Віньяса може бути синтезом асан і данд, на кшталт національних програм фізичної культури Кувалаянанди.
Про те, які першоджерела йоги надихали Крішнамачарʼю, — в статті Марка Сінгелтона на проєкті Yogascience.
Нові дописи по Історії йоги — в телеграм-каналі
Yoga Library