Книжки про тибетську йоґу та Ваджраяну

Переклади першоджерел Тибетської йоґи

Хеваджратантра

Критичне дослідження Хеваджра-тантри Давид Шелгрув зробив ще у 1959 році. Це дослідження вміщує в себе переклад тантри.
Відомий коментар санскритом — Йогаратнамала. Має велику кількість коментарів тибетською мовою.

Гухʼясамаджа-тантра

Санскритський текст Гухʼясамаджа-тантри видав Benoytosh Bhattacharya у 1931 році.

Відомі дослідники цієї тантри:
Алекс Березін, його статті можна знайти на його сайті.
Франческа Френіантле, яка видала критичне дослідження у 1971 році разом з повним перекладом тантри.

Оскільки мова тантри — таємна, тобто сам текст тантри потребує додаткового трактування, наразі існують чотири традиції трактування тантри: Ар’ядеви, який був учнем Наґарджуни (цю трактовку описав у 18 сторіччі Лама Лангчен Гаве Родой); Джнанапади, чиє повне ім’я було Буддхашріджнана; Анандаґарбга; Шантіпа.

Калачакра-тантра

Сучасний переклад Калачакра-тантри разом з коментарем здійснює Весна Воллес, дослідниця з Оксфорду. Її стаття про Калачакра-тантру викладена у вільному доступі на сайті Академія.еду.

Текст описує систему з 6 чакр. Відомий коментар — Вімалапрабха.

Амрітасіддгі

Амрітасіддгі існує в перекладі Джеймса Малінсона англійською. Цей текст лежить на межі двох традицій — тантричного буддизма та хатха-йоги.

Чакри у цьому тексті мають назву «грантха» та їх три —

“The Amritasiddhi’s system of three granthis, brahma-grantha, vishnu-grantha and rudra-grantha, which are situated along the central channel of the body and are to be pierced by the mahāvedha.”

Шість йог Наропи

Глен Мюлін (Glenn H. Mullin) переклав англійською Ваджарні вірші Наропи “The Practice of the Six Yogas of Naropa” та коментарі до них Тцонгхапи, йоґіна 14 сторічча.

Атлас медицини Тибету

Збірник слайдів, а також коментар до Чжуд-ши та ілюстрацій.

Іконографія Ваджраяни

Альбом за ред. Г. М. Бонгард-Левіна

Збірка тантричних образів Буддизму Ваджраяни.

На одній з ілюстрацій нижче зображено Дігнага.

Дігнага – це реальна особистість. Мислитель 5-6 століття. Один зі засновників буддійської логіки – цеми. Дігнага володів мистецтвом перемоги у публічних філософських дебатах.

Він – автор тексту “Прамана-самучча” – збори джерел достовірного пізнання. У своїй книзі він розмірковує про такі складні явища, як сприйняття (пратьякша) (наприклад, коли ми дивимося на дим вдалині і помічаємо “я бачу дим”) та логічний висновок (анумана) (“Якщо я бачу в тій стороні дим, напевно, там вогонь»). Також Дігнага розмірковував про інтуїтивне самопізнання — йога-пратьякше, йоґічне сприйняття.

Тибетська книга мертвих

Бардо Тедол

"Тибетська книга мертвих" ("Бардо Тедол") – це збірка повчань, призначених вмираючому і померлому. Подібно до «Єгипетської книги мертвих», вона служить путівником по простору Бардо, що символічно представлений як проміжний стан між смертю і новим народженням, тривалістю 49 днів. Книжка складається з трьох частин. У першій («Чигай Бардо») описані психічні явища на момент смерті; у другій («Ченід Бардо») – стан відразу після смерті й так звані «кармічні видіння»; у третій («Сідпа Бардо») – виникнення інстинкту народження та явища, що передують новому народженню.

Наукові дослідження Тибетської йоґи

Handbook of Yoga and Meditation Studies

У цій збірці наукових статей є дві статті щодо Тибетської йоги — Yoga in Tibet, Наомі Ворс та Buddhist meditation in South Asia: an overview, Флоріна Деляну.