Слово жіночого роду, буквальне значення “прикрашена кільцями” або “спіральна”, у розмовному узусі — “змія”.
Так описує Кундаліні Чакра-каумуді:.
Кундаліні — одна з найбільш туманних концепцій йоґи.
Проблема полягає в тому, що кундаліні згадується в багатьох класичних джерелах, проте погляди на неї дуже різняться поміж собою.
Таким чином:
1. Розташування кундаліні дуже відрізняється в різних текстах. Від анахати (“Віджняна-бхайрава-тантра“) до маніпури (“Йоґа-яджня-валкья”) і муладхари (найчастіше, наприклад, “Шат-чакра-нірупана”, “Гхеранда-самхіта тощо).
2. Суть кундаліні також відрізняється. Найчастіше у текстах саме енергія рухається по каналу вздовж хребта – по сушумні. Але деякі тексти вважають навпаки, що Кундаліні блокує можливість руху енергії в цьому каналі (“Падма-самхіта”, “Васіштха-самхіта”, “Йоґа-яджня-валкья). До речі, Крішнамачарʼя і його учень Мохан дотримувалися таких поглядів.
3. Різні тексти вважають рух кундаліні таким, що не супроводжується фізіологічними ефектами (“Віджняна-бхайрава-тантра”) або, навпаки, супроводжується (Хатха-йоґа-прадіпіка). Причому супроводжується двосторонньо: Кундаліні в цих текстах можна пробудити пранаямами, мудрами і навіть стисненням мʼяз ануса.
З усього цього випливає, що термін “кундаліні” в різних текстах концептуалізує зовсім різний містичний та психотехнічний досвід.
У розумінні Юнга Кундаліні це Аніма.
Категорія “увага” розподілена в індійській антропології між термінами “буддхі“, “манас“, “чітта“, з одного боку, та “індрії” – з іншого.
Не вдаючись у детальні пояснення цього зв’язку – те, що ми б назвали “спрямованістю уваги“, індійський автор описав би як “прив’язаність (баддха, бандха, кіла) манасу чи індрій до об’єктів” або як “захопленість (сакта) об’єктами“.
Такий опис дещо більш влучний за звичний для нас. Дійсно, ми не розрізняємо спрямованість зовнішньої уваги, наприклад, коли з цікавістю вдивляємося в певний предмет, і внутрішньої — коли ми про нього думаємо. В “індійському” описі цієї проблеми немає. Існування цих двох типів уваги акцентував уперше Абгінаваґупта в Тантралоці на прикладі пратьяхари, яку він визначив як відсторонення думок і почуттів (akṣa-dhiyām) від об’єктів (arthebhyaḥ).
Також ми розрізняємо довільну та мимовільну увагу. Перша має місце, коли ми концентруємося на чомусь свідомо, з власної волі, друга — коли увага зосередилася на предметі сама-по-собі.
Індійська антропологія описує таку ситуацію як “захоплення” (грахана) манаса або індрій зовнішнім об’єктом.
Утім, у побутовій мові ми описуємо це так само: “тема захопила мене”, “не можу відірвати очей”, “мелодія віднесла” тощо.
Довільна ж увага сприймається як акт самоконтролю, у зіставленні з дхараною і сам’ямою.
Треба сказати, що головною термінологічною проблемою, притаманною обом способам опису, є недостатньо виразний поділ уваги на активну і пасивну.
Активна увага пов’язана з набуттям нового знання (наприклад, коли ми не просто дивимося, а вдивляємося у пошуках раніше непоміченої деталі, або розв’язуємо завдання без готової формули). Пасивна ж увага — це утримання уваги без такого завдання.
Наприклад, пильний погляд в одну точку або механічне повторення мантри. На практиці легко помітити різницю між цими типами уваги, проте спеціальних термінів, які її розрізняють, немає.
Термін cakra चक्र перекладається як “диск” або “колесо”.
Слово утворене від кореня kṛ (कृ) “робити” як основа особливої дієслівної форми – “інтенсиву” – яка виражає циклічну чи дуже інтенсивну дію.
Видатний тантрик і філософ Абгінаваґупта запропонував у Тантралоці кілька інших етимологій цього терміну.
Він утворює слово “чакра” від кореня kas – “розширюватися, цвісти, рухатися”, cak – “бути задоволеним”, “сяяти” і kṛt – “руйнувати”.
Таким чином він виділяє (з урахуванням кореня kṛ) ще чотири приховані значення слова “чакра”: