Кундаліні — одна з найбільш туманних концепцій йоґи.
Проблема полягає в тому, що кундаліні згадується в багатьох класичних джерелах, проте погляди на неї дуже різняться поміж собою.
Таким чином:
1. Розташування кундаліні дуже відрізняється в різних текстах. Від анахати (“Віджняна-бхайрава-тантра“), до маніпури (“Йога-яджня-валк’я”) і муладхари (найчастіше, наприклад, “Шат-чакра-нірупана”, “Геранда-самхіта тощо).
2. Суть кундаліні також різна. У деяких текстах саме енергія рухається по каналу в хребетному стовпі – сушумні (найчастіше). Але деякі тексти вважають навпаки: Кундаліні – щось, що блокує можливість руху енергії в цьому каналі (“Падма-самхіта”, “Васіштха-самхіта”, “Йога-яджня-валкья). До речі, Крішнамачарья і його учень Мохан дотримувалися таких поглядів.
3. Різні тексти вважають рух кундаліні таким, що не супроводжується фізіологічними ефектами (“Віджняна-бхайрава-тантра”) або, навпаки, супроводжується (Хатха-йога-прадіпіка). При чому супроводжується двосторонньо: Кудаліні в цих текстах можна пробудити пранаямами, мудрами і навіть стисненням ануса.
Висновок: Я вважаю, що концепт Кундаліні виник як суміш кількох дуже різних традицій, які концептуалізували за допомогою цього терміну, абсолютно різний містичний і психотехнічний досвід.
Андрій Сафронов, «Записки на полях стародавніх текстів»