Значення терміну «медитація»
Поза йогою
«Медитація» — це не санскритське слово. У санскриті не виникло терміну, що охоплював би усі практики з тими частинами себе, які ми називаємо «памʼять», «увага», «відчуття», «мислення». Лише близько ста років тому слово «медитація» увійшло до мови йоґи.
Слово “медитація” має латинське походження і походить від терміна meditari — “обмірковувати”. Відомий філософ П’єр Адо співвідносить його із грецьким терміном µελετη (турбота, вправа).
У Європі термін “медитація” з’явився приблизно в ХІІ столітті як особлива практика монахів, що включає обмірковування кожного слова писання. По суті, вона дуже нагадує джапу Пашупата-сутри. Пізніше цей термін популяризували завдяки однойменній книзі Декарта, що описує особливу філософську рефлексію автора. На цьому етапі все перераховане не мало стосунку до Сходу і практик йоги.
В йозі
Медитація (психопрактика) в йозі — це насамперед вправа (абх’яса), яка, за Патанджалі, містить у собі повторюваність, сталість і тривалість зусиль.
Зусилля особливо важливе. “Шіва-сутра” визначає:
Єдине визначення медитацій в йозі дати неможливо. Тут ми стисло описуємо різні типи медитацій, систематизуючи їх за місцем дії, ціллю та ефектом.
Інструменти медитації
Інструменти медитації – “тонке тіло” людини, її органи чуття, соматичні чуття, увага, пам’ять, емоції, почуття і мислення.
Медитації можна систематизувати відповідно до того, яким інструментом вони виконуються.
∎ Памʼять
∎ Увага та органи чуття
∎ Емоції
∎ Відчуття
∎ Мислення
Цілі медитацій
Цілі медитації співвідносяться з інструментами.
пратьяхара і дгарана — медитації на концентрацію спрямовані на органи чуття, вони допомагають їх зосередити в обраному об’єкті, їхня мета — розвиток здатності концентруватися,
медитації типу смарана мають на меті згадати конкретний набір інформації та розвинути пам’ять,
аналітичні медитації (дх’яна, тарка, уха) допомагають знайти відповіді на питання — знайти нове знання,
медитації на культивацію почуттів (бхавана) мають на меті народити почуття або стан,
медитації на саморефлексію себе (вімарша), спираються на концентрацію органів чуття, розвинуту памʼять, її мета — приріст нового знання про свої мотиви, бажання та форми поведінки.
Ефективність медитацій
Чи всі дії з пам’яттю, увагою, відчуттями та мисленням можна назвати медитацією в духовному сенсі?
Чи можна вважати медитацією блукання думок від одного до іншого об’єкту по колу, вивчення інформації напам’ять, безконтрольні згадування, фантазування?
Якщо ми називаємо медитацією свідомі дії, у яких є ціль, то відповідь «ні». Бо не всі види психічної активності усвідомлені і більшість виникає мимоволі. Але й вони можуть нести певний духовний потенціал. Це так, якщо ми визначимо медитацію не за формою, а за ефектом — народженням екзистенційних переживань. Або, інакше кажучи, появу глибинних та стійких трансформацій, що відбуваються з людиною.
Медитація з’єднує психічну активність та екзистенційне переживання. Тобто змінює самовідчуття, мотивацію, ідентичність, ніби “розганяючи” психічне до духовного.
Більшість першоджерел пропонують не робити медитації без вчителя. Тож визначити ефект також зазвичай допомагає вчитель.
Ми пропонуємо поміркувати про ефективність медитації співвідносно з її інструментами та цілями —
дгарана — при її розвитку, практик отримує можливість довше утримувати увагу на обраному об’єкті без відволікання і поступово розширюється кількість точок одночасної концентрації.
смарана — перевірити її найлегше — згадати ту інформацію, яку можна перевірити (таблицю, сюжет фільму, записану на аудіо розмову тощо).
дґ’яна — перевірити приріст знання поодинці не представляється можливим, навіть у науці у дисертанта є керівник і наукова рада, яка перевіряє дослідження і висновки. Єдине, на що можна спиратися, ефективність дґ’яни має давати таке розуміння, якого не було до медитації.
бгавана змінює емоційний стан, що також можна перевірити за вміння рефлексувати свої емоції та почуття, що також складно перевірити без зовнішнього спостерігача.
Лекції про медитації
Медитація в йозі та довкола
• історія терміну «медитація» ;
• виділення медитацій в йозі у чотири основні категорії: смарана (техніка роботи з памʼяттю), дгарана (увагою), дгʼяна (мисленням) і бгавана.
• помилкове (що не відноситься до йоґи) сприйняття медитацій: зупинка свідомості, фантазування, розслаблення розуму, віпасана тощо).
Медитація (дгʼяна) в дискурсі йоґи від ведичних джерел до текстів «хатха-йоґи».
Медитації в першоджерелах йоги
Скільки медитацій у класичній йозі? (Не об’єктів медитації — їх може бути нескінченно багато, а саме різних типів усвідомлюваної психічної активності…)
Близько сімдесяти. 70 прописаних технік, кожна з яких має власну назву, опис у класичних текстах і виражену мету! При тому, що серед медитацій Віджняна-бхайрава-тантри всього 4-5 принципово різних типів, і стільки ж серед технік Віссудха-маггі.
Медитація як ліки
55c netṛhīnā yathā nāvaḥ puruṣān arṇave nṛpa
О, царю, невдале зосередження (дгарана) відносить людину недобрим шляхом,
Наче (течія відносить) у (відкрите) море, корабель без кормчого, синку.
Самдхарана — концентрація на задоволенні в нещасті
Серед типу медитацій, пов’язаних із контролем уваги (дхарана), є дуже цікава практика, згадана у коментарі до Віджняна-бхайрава-тантри авторства Шивопадхьяї. Цю медитацію за коментатором можна назвати самдхарана:
Саме фокусування (свідомості) на задоволенні нещастя — це найвища мета…
Медитація контролю эмоцій
Саморефлексія — абхіджняна
“Пізнай себе — γνῶθι σεαυτόν” було написано на храмі в Дельфах і стало основою вчення Сократа, а за ним і всієї античної філософії.
“Атаманам віддхі — пізнай себе” стверджували упанішади, і це стало лейтмотивом індійської психотехніки. Але чим, власне, є цей процес самопізнання? Яким органом, за допомогою яких процесів і прийомів він здійснюється? І головне — чи можна виділити різні типи саморефлексії?
Найдокладнішу класифікацію типів саморефлексії наведено в Тантралоці, де подано безліч термінів, здебільшого похідних від кореня mṛś — “обмірковувати”, “гладити”. Однак, у силу крайньої схоластичності та складності тлумачень, співвіднести їх із реальною психопрактикою доволі важко. Тому надаємо власну класифікацію, що ґрунтується як на різних логічних текстах, так і на практиках інших традицій.
1. Впізнавання внутрішніх об’єктів (абхіджняна). Із цим типом рефлексії ми працюємо, коли актуалізуємо істинні бажання або витіснені почуття. Це найпростіший із процесів рефлексії — прямий.
2. Розділення (дисоціація) внутрішніх об’єктів (санкх’яна). Уся філософія Санкх’ї є якраз перерахуванням різних аспектів психіки, отриманих у результаті їхнього розпізнавання.
3. Самопізнання за допомогою об’єктивної самоперевірки та рефлексії реакцій у різних ситуаціях (parikṣana). Тут ми згадаємо гегелівську ідею про те, що Дух через матерію пізнає себе. А також досліди стоїків, які ставили себе в різні складні ситуації. Просто щоб перевірити й дослідити свої реакції. Так, найбагатший римлянин Сенека місяць спав на плацу на підлозі й харчувався на одну мідну монету. Щоб дізнатися, що він може жити й так…
4. Рефлексія процесу мислення (vimarśa). Цей тип рефлексії є основою філософського (у практичному сенсі) мислення.
5. Рефлексія суб’єкта пізнання (paramarśa)
6. Самовпізнавання (pratyabhijñā)
Останні два типи притаманні тільки містичним традиціям.
Медитації Йоґа-сутри
Цілісність, розсіяність і отупленість свідомості. Помилки в медитації
Коли ми визнали, що перебуваємо в мудховому стані, тоді в нас зʼявляється змога активізувати розум або хоча би припинити діяльність, яка вже не є корисною. Можливо, дійсно є втомилення і варто змінити вид діяльності або просто відпочити, а після продовжити. Цікаво, але багато соціальних інститутів насаджують цей стан і «тренують» людей перебувати в ньому. Наприклад, у системі освіти очевидно присутнє перевантаження зайвою інформацією, що «тренує» засинати на лекціях. Так само діє телевізор вдома.
Самадгі та інші змінені стани свідомості
Самадгі Патанджалі часто плутають з іншими зміненими станами свідомості: від фізіологічних трансів кататонічного типу до релігійного екстазу. Я вирішив, що, можливо, читачу буде легше орієнтуватися в темі, якщо він познайомиться з розгорнутою теорією змінених станів свідомості. Тому виклав цілий розділ моєї третьої монографії «Психопрактики в містичних традиціях: від архаїки до сучасності», який присвячений цьому питанню.
Контроль дихання як метод збирання уваги
Зворотню зміну — зміну стану свідомості під дією пранаям — було б неможливо здійснити в рамках наукового методу, адже неможливо об’єктивізувати стан свідомості. Тому тут ми, подібно до прадавніх йоґів, залишаємось емпіриками у довірі своєму досвіду, який у згоді з Патанджалі каже — коли вирівнюється дихання, свідомість стає більш зібраною.
Медитація в контексті Йоґа-сутри Патанджалі
Слово «медитація» є одним із брендів, який у масовій свідомості нерозривно пов’язаний із йоґою, духовними практиками і розвитком людини. І це справедливо, йоґа без психопрактики — це не йоґа. Адже ще в Хатха-йоґа-прадіпіці сказано: «Все в хатха-йозі існує для раджа-йоґи».
Дзенські коани й медитативне питання
В одній із попередніх статей цього блогу я зазначив фундаментальний аспект розуміння медитації (дг’яни).
А саме той факт, що «медитація — це питання». В тому сенсі, що справжнє медитування є спробою знайти відповідь на певне питання. Відповідь виводить людину в метаконтекст відносно ситуації, яку вона розглядає, і змінює емоційну оцінку самої ситуації.
Надздібності в йозі, яких можливо досягти через медитацію та концентрацію
Переклад статті С’юзани Н’юкомб, проєкт«YogaScience». «Вміння літати, здатність читати думки, левітація, астральні подорожі, вміння контролювати сили природи, вміння входити в інше тіло за власним бажанням; вміння долати старість та смерть; вміння вбивати ворогів на відстані… Усе це й багато іншого — спокусливі обіцянки «екстраординарних здібностей, яких можна досягти шляхом медитації та концентрації» в індійських традиціях.
Медитація поза йогою
Практики подібні до йогічних медитацій можна знайти й в інших традиціях.
У латинському містицизмі, а саме в практиках ченців виокремлювали три основні техніки: медитація, контепляція та когітація.
Медитація – це ретельне, детальне міркування про слова філософських і сакральних текстів до такого стану, поки про щось інше вже неможливо міркувати. У цьому ми впізнаємо дґ’яну.
Контемпляція – безпосереднє відчуття. Що схоже на бхавану.
Когітація (cogo = cum+ago – збирати разом, зв’язувати) – зв’язування ідей дискурсивного пізнання. Самадхі (sam- +ā- +dha+ i – збирати разом) – повне пізнання об’єкта в результаті дґ’яни.
Смарану ми впізнаємо в практиках реміністенції (усвідомленого пригадування), які змалював ще Аристотель.
Проєкт Музею Гімалайського мистецтва в Нью-Йорку про тибетські медитації
Rubin Daily — англомовний проєкт, створений Музеєм Гімалайського мистецтва Rubin на час карантину 2020. Цей музей наповнений мистецтвом Сходу. У проєкті музей поширює ідеї та практики, які можуть бути використані в умовах сучасного Заходу.
Нижче — опис кількох експонатів проєкту. Це мандали й танаки, які демонструють різні божества. Архетип за кожним божеством — той стан, який має виникнути в людини, що медитує. У йозі схожу медитацію знайдемо під назвою «бгавана».
∎ Ґух’ясамаджа
Читачу може бути знайома практика, що схожа на цю медитацію, — це обітниця мовчання, її виконують на вербальному рівні та подумки.
∎ Праджняпараміта
∎ Падмасамбгава
У сучасних умовах ми й так перебуваємо у стані нестабільності, а ця медитація допоможе зрозуміти, що так було завжди, й «мінливість» — не є чимось новим, чого не існувало раніше.
∎ Ваджрайоґіні
∎ Авалокітешвара
Суть стану, який має виникнути у людини, що медитує — розуміння, що допомогти людям можливо лише малими діяннями, без намагання віддати всього себе.
