Znaczenie terminu "medytacja"
Poza jogą
„Medytacja” nie jest słowem sanskryckim. Sanskryt nie miał terminu, który obejmowałby wszystkie praktyki z tymi częściami nas samych, które nazywamy „pamięcią”, „uwagą”, „uczuciem”, „myśleniem”. Dopiero około stu lat temu słowo „medytacja” weszło do języka jogicznego.
Słowo „medytacja” jest pochodzenia łacińskiego i pochodzi od terminu meditari, który oznacza „rozmyślać”. Słynny filozof Pierre Ado skorelował je z greckim terminem µελετη (troska, ćwiczenie).
W Europie termin „medytacja” pojawił się około XII wieku jako specjalna praktyka mnichów, która obejmuje rozważanie każdego słowa pism świętych. W rzeczywistości jest ona bardzo podobna do dżapy z Sutry Paszupaty. Później termin ten został spopularyzowany przez książkę Kartezjusza o tej samej nazwie, która opisuje specjalną refleksję filozoficzną autora. Na tym etapie wszystko to nie miało nic wspólnego ze Wschodem i praktykami jogi.
W jodze
Medytacja (psychopraktyka) w jodze jest przede wszystkim ćwiczeniem (abhyasa), które według Patańdżalego obejmuje powtarzanie, trwałość i czas trwania wysiłku.
Wysiłek jest szczególnie ważny. „Siva Sutra definiuje:
Niemożliwe jest podanie jednej definicji medytacji w jodze. Poniżej krótko opisujemy różne rodzaje medytacji, systematyzując je według miejsca, celu i efektu.
Narzędzia do medytacji
Narzędziami medytacji są ludzkie „ciało subtelne”, jego zmysły, zmysły somatyczne, uwaga, pamięć, emocje, uczucia i myślenie.
Medytacje można usystematyzować w zależności od instrumentu, za pomocą którego są wykonywane.
∎ Pamięć
∎ Uwaga i zmysły
∎ Emocje
∎ Uczucia.
∎ Myślenie.
Cele medytacji
Cele medytacji korelują z narzędziami.
pratyahara i dharana
— Medytacje koncentracyjne skierowane są na zmysły, pomagają skupić je na wybranym przedmiocie, a ich celem jest rozwinięcie zdolności koncentracji,
Medytacje Smarana mają na celu przywołanie określonego zestawu informacji i rozwinięcie pamięci,
Medytacje analityczne (dhyana, tarka, uha) pomagają znaleźć odpowiedzi na pytania i zdobyć nową wiedzę,
Medytacje dla kultywowania uczuć (bhavana) mają na celu wywołanie uczucia lub stanu,
medytacje nad autorefleksją (vimarsha) polegają na koncentracji zmysłów i rozwiniętej pamięci, a ich celem jest zdobycie nowej wiedzy na temat własnych motywów, pragnień i form zachowania.
Skuteczność medytacji
Czy wszystkie działania związane z pamięcią, uwagą, doznaniami i myśleniem można nazwać medytacją w sensie duchowym?
Czy błądzenie myślami od jednego przedmiotu do drugiego w kręgu, uczenie się informacji na pamięć, niekontrolowane wspominanie i fantazjowanie można uznać za medytację?
Jeśli medytację nazwiemy świadomymi działaniami, które mają cel, odpowiedź brzmi nie. Ponieważ nie wszystkie rodzaje aktywności umysłowej są świadome, a większość z nich występuje mimowolnie. Ale mogą one również nieść ze sobą pewien duchowy potencjał. Jest to prawdą, jeśli zdefiniujemy medytację nie przez jej formę, ale przez jej efekt – narodziny egzystencjalnych doświadczeń. Lub, innymi słowy, pojawienie się głębokich i trwałych przemian, które zachodzą w danej osobie.
Medytacja łączy aktywność umysłową i doświadczenie egzystencjalne. Oznacza to, że zmienia postrzeganie siebie, motywację, tożsamość, jakby „przyspieszając” umysł do duchowości.
Większość pierwotnych źródeł sugeruje, by nie wykonywać medytacji bez nauczyciela. Tak więc jest to również zwykle nauczyciel, który pomaga określić efekt.
Proponujemy zastanowić się nad skutecznością medytacji w odniesieniu do jej narzędzi i celów
dharana – wraz z jej rozwojem praktykujący jest w stanie dłużej utrzymywać uwagę na wybranym przedmiocie bez rozpraszania się, a liczba punktów jednoczesnej koncentracji stopniowo się zwiększa.
smarana – najprostszym sposobem na sprawdzenie tego jest przywołanie informacji, które można sprawdzić (tabela, fabuła filmu, nagrana rozmowa itp.).
dhyana – nie jest możliwe samodzielne zweryfikowanie przyrostu wiedzy; nawet w nauce kandydat na doktora ma promotora i radę naukową, która weryfikuje badania i wnioski. Jedyną rzeczą, na której możemy polegać, jest to, że skuteczność dhyany powinna dać nam zrozumienie, którego nie mieliśmy przed medytacją.
bhāvana zmienia stan emocjonalny, co można również sprawdzić poprzez zdolność do refleksji nad własnymi emocjami i uczuciami, co również jest trudne do sprawdzenia bez zewnętrznego obserwatora.
Medytacje w oryginalnych źródłach jogi
Ile jest medytacji w klasycznej jodze? (Nie obiektów medytacji – może być ich nieskończenie wiele, ale różnych rodzajów świadomej aktywności umysłowej…).
Około siedemdziesięciu. 70 przepisanych technik, z których każda ma swoją nazwę, opis w klasycznych tekstach i jasny cel! A jednak istnieje tylko 4-5 zasadniczo różnych rodzajów medytacji Vijnana-bhairava-tantra i taka sama liczba technik Visudha-magga.
Medytacja jako lekarstwo
55c netṛhīnā yathā nāvaḥ puruṣān arṇave nṛpa
O Królu, czyjaś koncentracja (dhārāṇa) nie jest dobra dla czyjegoś życia,
To tak, jakby (nurt niósł) statek bez kapitana na (otwarte) morze, synu.
Самдхарана — концентрація на задоволенні в нещасті
Серед типу медитацій, пов’язаних із контролем уваги (дхарана), є дуже цікава практика, згадана у коментарі до Віджняна-бхайрава-тантри авторства Шивопадхьяї. Цю медитацію за коментатором можна назвати самдхарана:
Саме фокусування (свідомості) на задоволенні нещастя — це найвища мета…
Медитація контролю эмоцій
Саморефлексія — абхіджняна
„Пізнай себе — γνῶθι σεαυτόν” було написано на храмі в Дельфах і стало основою вчення Сократа, а за ним і всієї античної філософії.
„Атаманам віддхі — пізнай себе” стверджували упанішади, і це стало лейтмотивом індійської психотехніки. Але чим, власне, є цей процес самопізнання? Яким органом, за допомогою яких процесів і прийомів він здійснюється? І головне — чи можна виділити різні типи саморефлексії?
Найдокладнішу класифікацію типів саморефлексії наведено в Тантралоці, де подано безліч термінів, здебільшого похідних від кореня mṛś — „обмірковувати”, „гладити”. Однак, у силу крайньої схоластичності та складності тлумачень, співвіднести їх із реальною психопрактикою доволі важко. Тому надаємо власну класифікацію, що ґрунтується як на різних логічних текстах, так і на практиках інших традицій.
1. Впізнавання внутрішніх об’єктів (абхіджняна). Із цим типом рефлексії ми працюємо, коли актуалізуємо істинні бажання або витіснені почуття. Це найпростіший із процесів рефлексії — прямий.
2. Розділення (дисоціація) внутрішніх об’єктів (санкх’яна). Уся філософія Санкх’ї є якраз перерахуванням різних аспектів психіки, отриманих у результаті їхнього розпізнавання.
3. Самопізнання за допомогою об’єктивної самоперевірки та рефлексії реакцій у різних ситуаціях (parikṣana). Тут ми згадаємо гегелівську ідею про те, що Дух через матерію пізнає себе. А також досліди стоїків, які ставили себе в різні складні ситуації. Просто щоб перевірити й дослідити свої реакції. Так, найбагатший римлянин Сенека місяць спав на плацу на підлозі й харчувався на одну мідну монету. Щоб дізнатися, що він може жити й так…
4. Рефлексія процесу мислення (vimarśa). Цей тип рефлексії є основою філософського (у практичному сенсі) мислення.
5. Рефлексія суб’єкта пізнання (paramarśa)
6. Самовпізнавання (pratyabhijñā)
Останні два типи притаманні тільки містичним традиціям.
Медитації Йоґа-сутри
Цілісність, розсіяність і отупленість свідомості. Помилки в медитації
Коли ми визнали, що перебуваємо в мудховому стані, тоді в нас зʼявляється змога активізувати розум або хоча би припинити діяльність, яка вже не є корисною. Можливо, дійсно є втомилення і варто змінити вид діяльності або просто відпочити, а після продовжити. Цікаво, але багато соціальних інститутів насаджують цей стан і «тренують» людей перебувати в ньому. Наприклад, у системі освіти очевидно присутнє перевантаження зайвою інформацією, що «тренує» засинати на лекціях. Так само діє телевізор вдома.
Самадгі та інші змінені стани свідомості
Самадгі Патанджалі часто плутають з іншими зміненими станами свідомості: від фізіологічних трансів кататонічного типу до релігійного екстазу. Я вирішив, що, можливо, читачу буде легше орієнтуватися в темі, якщо він познайомиться з розгорнутою теорією змінених станів свідомості. Тому виклав цілий розділ моєї третьої монографії «Психопрактики в містичних традиціях: від архаїки до сучасності», який присвячений цьому питанню.
Контроль дихання як метод збирання уваги
Зворотню зміну — зміну стану свідомості під дією пранаям — було б неможливо здійснити в рамках наукового методу, адже неможливо об’єктивізувати стан свідомості. Тому тут ми, подібно до прадавніх йоґів, залишаємось емпіриками у довірі своєму досвіду, який у згоді з Патанджалі каже — коли вирівнюється дихання, свідомість стає більш зібраною.
Медитація в контексті Йоґа-сутри Патанджалі
Слово «медитація» є одним із брендів, який у масовій свідомості нерозривно пов’язаний із йоґою, духовними практиками і розвитком людини. І це справедливо, йоґа без психопрактики — це не йоґа. Адже ще в Хатха-йоґа-прадіпіці сказано: «Все в хатха-йозі існує для раджа-йоґи».
Дзенські коани й медитативне питання
В одній із попередніх статей цього блогу я зазначив фундаментальний аспект розуміння медитації (дг’яни).
А саме той факт, що «медитація — це питання». В тому сенсі, що справжнє медитування є спробою знайти відповідь на певне питання. Відповідь виводить людину в метаконтекст відносно ситуації, яку вона розглядає, і змінює емоційну оцінку самої ситуації.
Надздібності в йозі, яких можливо досягти через медитацію та концентрацію
Переклад статті С’юзани Н’юкомб, проєкт«YogaScience». «Вміння літати, здатність читати думки, левітація, астральні подорожі, вміння контролювати сили природи, вміння входити в інше тіло за власним бажанням; вміння долати старість та смерть; вміння вбивати ворогів на відстані… Усе це й багато іншого — спокусливі обіцянки «екстраординарних здібностей, яких можна досягти шляхом медитації та концентрації» в індійських традиціях.
Медитація поза йогою
Практики подібні до йогічних медитацій можна знайти й в інших традиціях.
У латинському містицизмі, а саме в практиках ченців виокремлювали три основні техніки: медитація, контепляція та когітація.
Медитація – це ретельне, детальне міркування про слова філософських і сакральних текстів до такого стану, поки про щось інше вже неможливо міркувати. У цьому ми впізнаємо дґ’яну.
Контемпляція – безпосереднє відчуття. Що схоже на бхавану.
Когітація (cogo = cum+ago – збирати разом, зв’язувати) – зв’язування ідей дискурсивного пізнання. Самадхі (sam- +ā- +dha+ i – збирати разом) – повне пізнання об’єкта в результаті дґ’яни.
Смарану ми впізнаємо в практиках реміністенції (усвідомленого пригадування), які змалював ще Аристотель.
Проєкт Музею Гімалайського мистецтва в Нью-Йорку про тибетські медитації
Rubin Daily — англомовний проєкт, створений Музеєм Гімалайського мистецтва Rubin на час карантину 2020. Цей музей наповнений мистецтвом Сходу. У проєкті музей поширює ідеї та практики, які можуть бути використані в умовах сучасного Заходу.
Нижче — опис кількох експонатів проєкту. Це мандали й танаки, які демонструють різні божества. Архетип за кожним божеством — той стан, який має виникнути в людини, що медитує. У йозі схожу медитацію знайдемо під назвою «бгавана».
∎ Ґух’ясамаджа
Читачу може бути знайома практика, що схожа на цю медитацію, — це обітниця мовчання, її виконують на вербальному рівні та подумки.
∎ Праджняпараміта
∎ Падмасамбгава
У сучасних умовах ми й так перебуваємо у стані нестабільності, а ця медитація допоможе зрозуміти, що так було завжди, й «мінливість» — не є чимось новим, чого не існувало раніше.
∎ Ваджрайоґіні
∎ Авалокітешвара
Суть стану, який має виникнути у людини, що медитує — розуміння, що допомогти людям можливо лише малими діяннями, без намагання віддати всього себе.
Книжки про медитації
Sensory Perception. Mind and Metter
Книга „Perception: mind and metter” складається із сучасних досліджень системи сприйняття людини – від біологічного до філософського рівня.
Ця збірка досліджень може бути цікава тим, хто практикує контроль уваги та бажає додати до своїх відчуттів знання фізіології.
Routledge Handbook of Yoga and Meditation Studies
Книга написана у форматі збірки статей сучасних дослідників йоги та медитацій. Вона не дає відповіді на всі ці питання. Проте окреслює межі відомого й невідомого та презентує сучасний рівень академічних знань навколо йоги доволі простою мовою.
Йоґа: історія ідей та поглядів
Філософське дослідження трансформації концепції та ідеї йоґи зі зміною сторіч і традиції.
Головні розділи:
• огляд першоджерел йоґи;
• ідея контролю в йозі;
• ідея зʼєднання йоги;
пізнання в йозі;
• різні визначення йоги;
• соціальна роль йоги;
• чакральний дискурс;
• концепція енергії в йозі.
Бібліографія книги — близько 200 першо-джерел йоги.
Йоґа: Фізіологія, Психосоматика, Біоенергетика
Ця книга була написана як стислий конспект з практики йоги для початківця, тому її зміст — це вправи йоги та опис їхніх принципів для побудови самостійної практики.
Один розділ видання присвячено медитаціям.
Yoga in Transformation
Трансформація поняття дґ'яна у вченні йоґи
