Станіслава Стефановська

Є особливість у деяких людей: не бажаючи того, лякати нас лякаючими розмірами власних справ. Тобто ми, дивлячись з боку на досягнення людини, уявляємо собі, що

«Роби завжди тільки те, що хочеться». «Якщо робота вимагає напруження — змінюй роботу». «Ми створені для задоволень, будь-яке насильство над собою — руйнівне» тощо. Це

Виходжу з дому на двір. На лавці біля під’їзду сидить бабуся, поряд лежить собака і поскулює. “Хм”, – подумала я і пройшла повз. Наступного дня

– чую я майже крик фізіотерапевта кудись мені за спину. Обертаюся і бачу гарного чоловіка років до 35, що стоїть у позі «рачки». Він спідлоба

Вчора у стрічці потрапила на сторіз, де чоловік ліпив з глини обличчя жінки у реальних розмірах. З якою ж приголомшливою ніжністю та зосередженістю, турботою та

— Саша, боляче! — чую я жалібно-вибагливий голос дівчини на сусідньому маті у залі фізіотерапії, звернений до реабілітолога. — Боляче чи горить? — незворушно спокійно

— Ми вже приїхали? — Ні. — Ми вже приїхали? — Поки ні. — А зараз приїхали? — Ні… — Вже приїхали? — Ні! —

Незліченні шляхи, якими може рухатися людина. Хоча, очевидно, не всі вони ведуть до розвитку – тобто якісних значущих змін у житті людини і, як наслідок,