«Роби завжди тільки те, що хочеться».
«Якщо робота вимагає напруження — змінюй роботу».
«Ми створені для задоволень, будь-яке насильство над собою — руйнівне» тощо.
Це добре знайомі твердження, що досить часто зустрічаються зараз про те, що напружуватися – це несучасно, це жорстокість і взагалі насильство по відношенню до себе. За ними легко йти, їм хочеться бездумно слідувати.
Хто б сперечався! Справді, для людини XXI століття, що продирається через стрес і шалений темп змін, розслаблення виглядає краще напруги. При цьому найчастіше «страх насильства» над собою, а, іншими словами, — вміння робити надзусилля для досягнення результату, в основному, властиве тим, хто поки що не напрацював такі якості, як самодисципліна, вміння виявляти наполегливість, на упорі доводити до кінця завдання, робити навіть те, чого не дуже хочеться, заради більшого, до чого прагне людина.
Як виявляється цей страх у професійному житті? Начебто в непомітних дрібницях. Наприклад, коли молодий співробітник, який ще не став фахівцем, не робить зусилля, щоб освоїти нові програми, познайомитися з колегами чи не читає перед сном 20 сторінок профільної літератури. Коли юний спортсмен уникає виконувати завдання на повну силу, «потіти до сьомого поту» і «робити через не можу» одні й ті ж вправи 6 разів на тиждень по 5 годин. Якщо керівник, бажає стати яскравим спікером, але при цьому не виявляє «насильства над собою» і не змушує себе вийти на сцену, незважаючи на «піт у долоньках» та страх невдачі. Або коли лінійний співробітник, ніби мріючи про підвищення, ухиляється від відповідальності, не виявляє ініціативу і не допомагає своєму керівнику.
У подоланні своїх страхів, у навчанні новому, в оволодінні навичками, які нам не властиві, найчастіше є елемент насильства над собою. Специфічна жорсткість, вимогливість, які ми виявляємо щодо до самого себе, щоб у перспективі стало приємніше та радісніше, гармонійніше та ефективніше жити. Подібного роду «насильство» правильніше вважати зусиллям, яке при частому виконанні, розумінні своїх великих цілей і завдань з часом починає приносити неймовірне задоволення та кайф.
Шлях від «страху насильства» над собою до переживання цінності зусиль лежить через
усвідомлення, регулярне тренування та вже наявні успіхи.