— Саша, боляче! — чую я жалібно-вибагливий голос дівчини на сусідньому маті у залі фізіотерапії, звернений до реабілітолога.
— Боляче чи горить? — незворушно спокійно уточнює той.
Дещо спантеличений тонкий голос невпевнено відповідає: «Горить, напевно…».
— Так горить чи ще тільки підпікає? — не ворухнувшись зі свого місця дбайливо підказує Сашко.
— Швидше підпікає, — відповідає дівчина.
— Відмінно. Так і має бути. Продовжуй вправу!
Чим глибше людина розуміється на темі, тим більш вишуканими словами, тим тонше вона може описати те, що відбувається. Адже того, що не названо, вважай, немає. Це стосується як тілесних переживань, так і емоційних. У звичайної людини, яка мало приділяла часу фізичним навантаженням та вивченню свого тіла, є, наприклад, живіт — малорухома та малознайома частина тіла. У йога чи спортсмена, живіт видається набагато більш деталізованим. Є прямий м’яз живота, зовнішні і внутрішні косі м’язи, поперечні м’язи, малий і великий грудні м’язи, зубчасті тощо. Люди, які пробували різні види навантажень і вміють уважно прислухатися до змін у тілесних переживаннях, навчаються описувати свої відчуття стосовно тіла у рази промовистіше. М’яз в індивідуальних відчуттях може тягнутися, напружуватися, стискатися, розтягуватися, не відчуватися зовсім, горіти, підпікати, пульсувати, палати, боліти тягнучою біллю або гострою, прострілювати, «віддавати» кудись, бути вкороченим, запаленим, затиснутим, спаяним, розслабленим, недорозслабленим тощо. І все це різні стани м’язу, що народжують специфічні відчуття та переживання у тілі.
Безумовно, всі ці ефекти від фізичного навантаження сприймаються дуже суб’єктивно і, мабуть, непросто прописати єдині, зрозумілі всім критерії опису стану м’язів після тієї чи іншої вправи. Але давно помічено, що глибина опрацювання тіла та володіння ним часто безпосередньо пов’язані з можливістю тонше описати свої тілесні переживання.
Саме тому, займаючись, наприклад, хатха-йогою, можна часто почути від інструктора пропозицію заглибитись у своє тіло, прислухатися до того, що в ньому відбувається і намагатися своїми словами описати ці переживання. Що це дає? Шанс більше дізнатися про можливості та обмеження свого тіла, сформувати свій внутрішній тезаурус тілесних переживань та згодом навчитися помічати зв’язок між станом тіла та своїми емоціями. Робота з якими, власне кажучи, і є одним із надзвичайно важливих завдань практики йоги.