योगश्चित्तवृत्तिनिरोध:
yogaścitta vṛtti nirodha:
Зізнаюся, коли я починав цей блог, я не хотів займатися в ньому аналізом і порівнянням наявних варіантів перекладу, а тим більше їх критикою, залишаючи критику тим, хто любить нею займатися :)). Я хотів пройти з читачем шлях розуміння Патанджалі, що зветься «від коріння», з прагненням максимально буквально, без додавання зайвого зрозуміти передане ним знання. Охочі повправлятися в компаративістиці могли б, на мою думку, знайти всі 20 російських перекладів (я знаю стільки, хоча можливо, їх і більше) і зайнятися цим самостійно. Однак після певних сумнівів я все ж вирішив зрадити такому підходу (сподіваюся, лиш один раз :)) і все-таки обговорити наявні варіанти у фундаментальному аспекті, що впливає на розповіді — у визначеннях Йоґи.
Як відомо, другий рядок Йоґа-сутри Патанджалі дає яскраве та коротке визначення:
yogaś citta vṛtti nirodha:
або, якщо відступити від точної латинської транскрипції та «зняти» сандгі, то ми напишемо звичне читачам «Йоґа — чітта врітті ніродха». На перший погляд, ми надали визначення і лишилось лиш його використовувати. Втім, саме тут і міститься проблема. Неоднозначність в розумінні трьох фундаментальніх термінів, а саме чітта, врітті та ніродха, утворили величезну кількість варіантів перекладів (а пізніше й інтерпретації) цього рядку. Наведу кілька найбільш відомих:
Йоґа є втримання матерії думки (Чітта) від набуття різноманітних образів (Врітті). (Вівекананда).
Йоґа є пригнічення Врітті (станів, видозмін) в Чітті (свідомості). (Рігін).
Йоґа є здатність направляти розум виключно на об’єкт та утримувати цей напрям, не відволікаючись. (Крішнамачар’я та Десікачар).
Йоґа — припинення функцій чітти. (Загуменнов).
Суть Йоґи полягає в утриманні матерії думки від прийняття нею різних видозмін. (Фальков).
Йоґа (єднання) є припинення діяльності розумі, що запитує: «Хто я?» (Мішра).
Йоґа — це припинення видозмін свідомості. (Данченко).
Это Единение (или йога) достигается подчинением психической природы и сдерживанием читты (или ума). (Бейли).
Ну і найбільш «неординарний» переклад:
Йоґа є припинення діяльності свідомості. (Островська, Рудой).
Як легко помітити, переклади одного простого рядку дуже різні. Та це лиш півбіди. Біда полягає в тому, що конкретна практика, що побудована на кожному з цих перекладів,
буде абсолютно та принципово різна.
Як легко помітити, переклади одного простого рядка абсолютно різні. Але це лише пів біди. Лихо полягає в тому, що конкретна практика, яка будується на кожному з цих перекладів,
буде абсолютно і принципово різною. Для практика, на відміну від філософа або коментатора-теоретика, неправильне розуміння суті того, що він робить, може обернутися не кумедним казусом, а втраченими роками життя, а то й шкодою психічному здоров’ю. Тому ще раз звертаю увагу, що вірити довільним перекладам лише тому, що вони академічні чи прокоментовані класиками (давніми чи сучасними) не можна. Необхідно самостійно докопуватись до суті.
Наведені вище (як, втім, і решта) варіанти перекладів можна розділити на три групи.
1. «Обережні», як, наприклад, переклад Вівекананди. Автор відмовився від ідеї перекласти терміни схожими англійськими термінами і в більшій мірі пояснив їх спираючись на власний містичний досвід (поясню в наступній статті). При цьому оригінальні терміни він залишив у дужках, розуміючи, що його пояснення все ж таки для більшості не є цілком зрозумілими.
Особисто я вважаю, що це найвдаліший варіант. У своєму перекладі та коментарі я постараюся перекладати якнайменше слів, намагатимусь пояснювати оригінальні терміни, а не преназивати їх, що неминуче змінило б сенс [1]. Цікаво, що з обережних перекладів практично не випливає жодних рекомендацій щодо конкретної практики. Хоча емоційне забарвлення практики все ж виникає. Порівняйте різницю відчуттів від Вівеканандівського «утримання» та Ригіновського «пригнічення». А Загуменнівське, що конотує до буддизму «припинення». Різні відчуття та різні практики вийдуть…
2. «Доктринальні», які фактично є не перекладом, а думками авторів (дуже мною шановних) з цього питання. До таких, наприклад, я відношу Мішру, Крішнамачар’ю та Алісу Бейлі. Автори фактично дали свої власні визначення йоґи, зав’язані на практику, яку вони самі використовували. Ця практика може бути хорошою, як у Бейлі і, навіть геніальною, як у Крішнамачар’ї, але заради справедливості («Платон мені друг, але істина дорожче»), треба враховувати, що це може бути і не та сама практика, яку пропонує сам Патанджалі. Іноді на ґрунті таких перекладів виникають кумедні йоґа секти. Аж надто довільний переклад.
3. «Філософські», на кшталт Островської та Рудого [2]. Такі переклади, можливо, цікаві у межах вчених роздумів про природу свідомості і взагалі, але з погляду практика приводять до парадоксальних висновків. Наприклад, ідея йоґи як зупинки свідомості (при прямому прочитанні — а як же ще читати текст рідною мовою? «герменевтично» чи що?) суперечить здоровому глузду. Не може бути людина, що лежить у комі, ідеалом йоґи. Не можуть бути марними п’ять мільярдів років еволюції, що дала людині його основний інструмент і атрибут — свідомість. Еволюція не створює функцій яких треба позбутися. А на просторі СНД є школи, які саме так на підставі цього перекладу розуміють йоґу. І намагаються «зупиняти свідомість», «досягати бездумності» тощо, вони долають абсурдність тренувань, за допомогою «складних» філософських пояснень. Детальніше див. «Розділ про пастку філософських спекуляцій».[3]
Підсумовуючи вищезазначене, ще раз конкретизую методологію свого аналізу ЙС: спробувати залишити неперекладеними, але роз’ясненими максимальну кількість термінів.
Тим більше, що таке завдання полегшує сама структура тексту. Патанджалі визначає практично всі терміни, що він використав всередині самої сутри. На жаль, окрім «чітти»….
[1] Заради справедливості, з усією повагою до Вівекананди, відмічу, що деякі терміни він все ж таки «переклав» невдало і цим значно заплутав розуміння ЙС на той час. Наприклад, “гуни” переклав як “якості”, а “самадгі” як “зосередження”.
[2] До самих цих авторів я ставлюся теж з великою повагою, але думаю, що їх задачею було продемонструвати: адекватно перекласти містичний текст лише на підставі наукових методів, без опори на власний містичний досвід, неможливо.
[3] Наведу тут висловлювання одного відомого каббаліста минулого: «філософи закінчують там, де містики лише починають».