Майже всі базові асани та пранаями йоґи передбачають однаковий вплив на Іду й Пінгалу. Вони симетричні за своєю суттю й передбачають, що й людина теж симетрична, хоча насправді люди здебільшого асиметричні (згадайте свій останній візит до фотографа: «Сядьте рівніше, підніміть плече, поверніть голову…»).

Річ у тому, що дисбаланс гілок вегетативної нервової системи (далі — ВНС) виражається ще одним способом — в асиметріях тіла. Оскільки симпатична й парасимпатична гілки ВНС пов’язані з Ідою та Пінгалою, які проєктуються на ліву та праву ніздрі відповідно, їхній дисбаланс на рівні будь-якої чакри призводить до того, що людина несвідомо приймає несиметричні пози, коли їй самій здається, що сидить вона рівно й симетрично.

Головний принцип проєктування тонких тіл на фізичне полягає в тому, що людина, як правило, закриває ту зону, яка в неї пробита, де не вистачає енергії. Це стосується не тільки скручування вперед, коли людина сутулиться на рівні пробитої чакри, а й усіляких самовільних нахилів тіла вбік. Якщо в людини, наприклад, на рівні вішуддхи в лівому каналі не вистачає енергії, то вона буде постійно дивитися трохи вліво, якщо в правому — то вправо, якщо в людини не вистачає енергії в одному з каналів на рівні анахати — у людини буде ледь помітно опущене плече; на рівні свадхіштхани — постійно буде виноситися стегно тощо.

Можна побачити нерівномірний розподіл енергії в каналах за асиметрією ніг. Є «закон накопичення помилок»: що далі від джерела, то видніші початкові помилки. Іда й Пінгала йдуть зверху вниз, тому, що далі вниз, то більше видно асиметрію. Це пояснює, наприклад, чому деякі можуть сидіти в одному варіанті напівлотоса й не можуть у протилежному.

Однією з найпоширеніших проблем є неусвідомлений нахил голови, який пов’язаний із надмірністю «ха» (правого) або «тха» (лівого) пелюстка аджни. Підкреслимо ще раз: самій людині здається, що сидить вона рівно та симетрично.

І навпаки: впливати на той чи інший канал можна, змінюючи симетрію поз або співвідношення інтенсивності дихання різними ніздрями. Наприклад, симпатикам можна порекомендувати виконувати дихальні вправи не у звичайній позі, а повернувши голову трохи вправо, активізуючи так лівий канал. Можна також подовжити час перебування у правобічних позах (позах, де голова повернена праворуч), таких як сарпасана, ардхаматсієндрасана та ін.

Розгортаючи тіло на рівні різних чакр, можна виявляти досить диференційований вплив на організм. Під час виконання асиметричних пранаям, таких як акапалабхаті, дихати можна не поперемінно, а через одну ніздрю.

Деякі індійські джерела рекомендують активізувати потрібний тип дихання, заткнувши одну з ніздрів ватою під час виконання асан, однак мені здається, що такий засіб занадто екстремальний, і навряд чи його можна рекомендувати для використання в терапевтичних цілях.

Принцип асиметрії можна застосувати й під час виконання асан. Наприклад, якщо в людини активний лівий канал, можна порекомендувати їй робити йоґамудру не симетрично, а з невеликим (приблизно 10-15 градусів) поворотом корпуса вліво. Втім, навіть якщо лише спробувати свідомо вирівнювати асани, спотворені унаслідок патологічної асиметрії каналів, це вже дасть певний гармонізуючий ефект.

Усвідомленість — головний ключ йоґи, а тим більше йоґатерапії.