Ментальне тіло має такі складники.
1. Світовідчуття людини, що виражає глибинне ставлення людини до себе та світу, її індивідуальну матрицю, призму, через яку вона дивиться на світ. Світовідчуття містить у собі емоційний аспект та з’єднує астральне і ментальне тіло. Як правило, світовідчуття не усвідомлюється людиною, хоча усвідомити його можна (і загалом, не дуже важко). Здебільшого світовідчуття можна виразити у вигляді певної метафори, наприклад, такою метафорою є опис чотирьох типів світовідчуттів (в оригіналі «життєвих позицій» за Берном: I’m OK — You OK, I’m not OK — You OK, I’m OK — You not OK, I’m not OK — You not OK).
Світовідчуття, незалежно від того, усвідомлене воно чи ні, пронизує все життя людини й значною мірою його визначає. Несприятливе, негармонійне світовідчуття може суттєво погіршити якість життя, вплинути на здатність людини до реалізації як у соціальному, так і в духовному плані, і навіть на її здоров’я. Тому завдання актуалізації світовідчуття, а потім, за необхідністю, його корекції досить важливе.
Структурним складником світовідчуття є емоційне наповнення. Для прикладу можна взяти будь-яке життєво значуще поняття, тобто ментальну структуру та зосередитися на ньому. У цьому випадку можна помітити, що більшість із таких понять несуть емоційний елемент. Негативні емоції стосовно чого-небудь ускладнюють контакт із відповідним об’єктом на фізичному рівні. Наприклад, негативне наповнення категорії «соціум» робить людину менш соціально адаптованою, а категорії «гроші» — бідною.
2. Світогляд людини є складнішою конструкцією. Світогляд важко виразити лише метафорою. Великі філософи списували десятки томів для того, щоб «розгорнути» свій світогляд. Втім, здебільшого для людей їхній світогляд слабко усвідомлюваний, а іноді й не структурований. Найбільші проблеми виникають у тому випадку, якщо світогляд є внутрішньо суперечливим. У такому разі подібні розбіжності рано чи пізно проявляться на фізичному рівні.
Основою кожного світогляду є індивідуальні цінності людини — певні об’єкти, стани або тези, що для неї безсумнівно значущі. Людина може як усвідомлювати, так і не усвідомлювати власні цінності. В останньому випадку може виникнути проблема — людина, що починає жити в ціннісній сітці, відмінній від власної, й індукованій ззовні (наприклад, субкультурою, в якій вона опинилася), починає руйнуватися. Причому не в переносному, а в найбуквальнішому значенні. Тому завдання актуалізувати свої цінності та світогляд є зовсім не потішною грою, а життєвою необхідністю на шляху духовного розвитку.
Зі світогляду логічно випливають змісти. Світогляд обов’язково містить у собі змістотворчий, ціннісний елемент, інакше це не світогляд, а певне «знання про…». Змісти, як і цінності, не завжди усвідомлюються. Можливим (та розповсюдженим) є варіант псевдосвітогляду, коли те, що людина вважає своїм світоглядом, насправді ним не є, тобто не визначає по-справжньому її життя, а є лише системою раціоналізацій, спрямованих на пояснення особистих проблем і небажань їх вирішувати. Проаналізувавши життєвий шлях більшості великих мислителів минулого, можна помітити, що вони стали «великими» саме тому, що не тільки змогли відрефлексувати й перебудувати власний світогляд, але й жити цілком відповідно до нього, втілити його в реальність.
Важливе завдання джняна-йоґи — досягнення конгруентності власних життя і світогляду.
3. Спосіб мислення. Внутрішня логіка, яка може суттєво відрізнятися від загальноприйнятої «Арістотелевої» логіки.
Наука останніх десятиліть довела можливість існування неаристотелевих логік, подібно тому, як можуть існувати інші геометрії, відмінні від звичайної евклідової геометрії. Спосіб мислення, властивий конкретній людині, може бути не гармонійним всередині та реалізовуватися у вигляді тих чи інших психологічних, а потім уже й фізичних проблем. До речі, існують дослідження, які доводять, що психічно хворі люди мають специфічні, властиві тільки їм, типи логік.
Основою роботи з ментальним тілом є рефлексія мислення, тобто здатність бачити внутрішні розбіжності у самому мисленні, а також уміння відстежувати методологію мислення, стиль свого мислення та стиль мислення іншої людини, коригувати мислення під певне завдання.
Подальші техніки джняна йоґи виходять за межі цієї книги.