Вважається, що медитація є одним із найдавніших засобів впливу на власну психіку. Однак, відома як могутній інструмент духовного розвитку, медитація може обернутись і потужним знаряддям саморуйнування людини. З одного боку, медитація оповита таємницею тисячоліть, а з іншого — є впливом захоплено-дилетантського ставлення сьогодення, що у поєднанні призвело до того, що лише дуже малий відсоток тих, хто займається медитативними практиками, власне досягає позитивних змін психіки. Головна причина полягає у відсутності належного системного підходу до медитацій. Окрім того, найчастіше забувається головне: медитація є інструментом, але не метою духовного розвитку. Для того ж, щоб ефективно застосувати будь-який інструмент, необхідно знати його призначення, правила експлуатації, а також мати чіткий план щодо того, чого хочеться досягти. Саме останнього пункту найчастіше й не вистачає під час занять у недосвідчених учнів. Сучасне застосування медитації можна порівняти з хаотичним ковтанням пігулок людиною, яка знає, що ліки лікують, але не обізнана в тому, що вони кардинально відрізняються за своїм впливом на організм.

Та вважаю за потрібне закцентувати, раніше усе ж таки існували та існують зараз школи, які мають наукове бачення медитативних практик. Наприклад, на початку навчання у тибетському монастирі учень одержував завдання практикувати тільки одну зі 108 класичних медитацій, саме ту, яка, на думку його вчителя, найбільше відповідає потребам психіки учня. Схоже ставлення існує і в авторитетних школах йоґи.

У цьому розділі ми розглянемо принципи визначення, які саме медитації чи медитативні техніки можуть бути корисними на початкових рівнях занять йоґою.

Психологічні аспекти медитації #

З психологічного погляду можна виділити п’ять головних напрямків, що вважаються складовими частинами внутрішньої роботи над власною психікою:

     1. Актуалізація психічних процесів.

     2. Розвиток свідомості й самосвідомості.

     3. Очищення підсвідомості.

     4. Розпрограмування надсвідомості.

     5. Досягнення внутрішньої цілісності.

Розглянемо докладніше кожен із напрямів і його джерела.

Актуалізація психічних процесів #

Значний обсяг інформації, яка сприймається органами чуттів, не фіксується свідомістю. Людина дивиться й не бачить, слухає й не чує, їсть, але не відчуває смаку їжі. Головна причина полягає у тому, що свідомість людини переважно не перебуває у «теперішньому», а зайнята розв’язанням різних проблем, згадуванням минулого, проговорюванням того, що не було вчасно висловлене. Схожа ситуація і з почуттями, емоціями та бажаннями, які далеко не завжди усвідомлюються, однак впливають на наше життя, зумовлюючи наші дії та стосунки. Все це, згідно з гештальт-підходом, зменшує кількість вільної енергії, яку має людина, а внаслідок цього — адаптативність до життєвих ситуацій. Вирішення полягає у тренуванні людини перебувати в теперішньому як на рівні органів сприйняття, так і чуттєвої сфери.

Уявлення про важливість актуалізації психічних процесів з’явилися вже у давніх системах психопрактик. Величезну увагу цьому класу технік приділяла тантра. Серед 112 медитацій, що наведені у «Віджняна-бгайрава-тантрі», значна кількість присвячена саме актуалізації.

«Відчини двері чуттів. Відчуй навіть, як повзе мураха. Тоді прийде ЦЕ».

«Віджняна-бгайрава-тантра»

Актуалізація завжди була важливим складником дзен. Так відома притча про майстра дзен, що знову став учнем після того, як не зміг згадати, з якого боку від парасольки він поставив сандалі, тобто він усвідомив, що згадану дію виконав механічно.

Серед сучасних езотеричних шкіл найбільшу увагу актуалізації приділяли Георігій Гурджієв, який заговорив про техніки актуалізації навіть раніше Фредеріка Перлза й Ошо. Одна з найяскравіших гурджіївських технік, мабуть, – «Стоп-кадр». Вона виконується у наступний спосіб: група учнів, що займаються повсякденними справами, у найнесподіваніший момент одержує команду «Стоп», почувши яку, вони мають завмерти, усвідомлюючи положення, в якому їх застала команда. В «Помаранчевій книзі» Ошо описані такі техніки актуалізації: «Курильна медитація», «Деавтоматизація» та ін. Найповніше актуалізація психічних процесів розглянута в гештальт-психології Фредеріка Перлза, яка досить швидко із психотерапевтичної системи перетворилася в напівезотеричну школу. Головна цінність запропонованих психотехнік у тому, що вони не лише розширюють свідомість за допомогою актуалізації, але й м’яко привчають людину до рефлексії, необхідної для роботи на поглибленіших рівнях.

Розвиток свідомості й самосвідомості #

Послідовники сучасних езотеричних систем надають дуже велике значення кристалізації свідомості й розвитку самосвідомості. Це, вочевидь, корелює з виникненням екзистенціальної філософії та відповідними дискурсами. Не виключено також, що відповідні психопрактики стали актуальними під впливом відповідних філософських ідей. Так термін «кристалізація свідомості» в окультну традицію ввів Георгій Гурджієв. Цим терміном він позначив процес формування в людини стійкого внутрішнього світу. Відомий дослідник творчості Гурджієва професор Аркадій Ровнер зазначав, що певні з його ідей виникли під впливом творчості Ніцше. Найвищу цінність становила усвідомленість у вченні Джідду Крішнамурті. Дуже багато ефективних технік, спрямованих на кристалізацію свідомості, наведені у вченнях Карлоса Кастанеди.

Серед технік, які пропонує Карлос Кастанеда, варто насамперед звернути увагу на техніку «Розмірковування про Смерть». Суть її в тому, аби постійно усвідомлювати, що будь-який момент нашого життя, зокрема й поточний, може виявитися останнім, оскільки «смерть завжди стоїть за лівим плечем». Ефект подібної медитації базується на тому, що останній момент життя, коли майбутнього вже немає, а минуле не має ніякої цінності, людина напевно спробує прожити найповноцінніше, а отже, усвідомлено. Проте навряд чи цю техніку можна назвати принципово новою. Практично у тому ж вигляді ця психотехніка була наведена у самурайському кодексі Бусідо. Філософське ж обґрунтування таких технік міститься в роботах Хайдеггера і Сартра. Надзвичайно ефективними як методи кристалізації свідомості є запропоновані Карлосом Кастанедою вправи зі сталкінгу — мистецтву усвідомленої дії — наприклад, «Перевтілення», «Перевтілення жінкою» та ін. Ефект цих технік пов’язаний із тим, що коли людина змушена грати незвичну для себе роль, вона неминуче повинна підключати свідомість, здійснюючи кожен крок. За сприятливого збігу обставин, вибір принципово незвичної ролі, а краще такої, що зовсім не відповідає всьому попередньому досвіду людини, дає цій людині можливість відчути своє внутрішнє буття.

Якщо говорити про систему Георгія Гурджієва, слід закцентувати насамперед на техніці «Стоп-кадр», що наведена вище. Ефект кристалізації свідомості досягається в ній завдяки зв’язку цього процесу з актуалізацією.

Серед медитацій Ошо, що мають ту ж ціль, можна згадати медитації «Чи ти тут», «Станьте космонавтом внутрішнього простору», «Не намагайтеся себе обдурити», описані в «Помаранчевій книзі» та ін.

Зауважимо, що низка медитацій класичних езотеричних систем також сприяли кристалізації свідомості. Так у йозі використовувалася техніка «Споглядання вогню або світла в точці поміж бровами».

Під час виконання цієї медитації потрібно відчути світло, що випускається наче зсередини, щоб свідомість була його джерелом, а не спостерігати його збоку. Вже досліджена техніка «Вирощування духовної дитини» — варіант кристалізації свідомості, який практикується даоською йоґою.

Очищення підсвідомості #

Поняття «очищення підсвідомості», тобто відреагування тих почуттів чи емоцій, що витісняються та викликають невротичну напругу, також з’явилося завдяки ідеям психоаналізу. Хоча безпосередньо техніки подібного очищення використовувалися людством завжди. Все розмаїття методів очищення підсвідомості можна розділити на дві категорії:

Аналітичні — ґрунтуються на усвідомленні різних підсвідомих об’єктів та використанні їхніх побічних проявів (сновидінь, емоційного напруження тощо). Для практики аналітичних медитацій необхідно мати вже досить розширену свідомість (міцне Его за термінологією психоаналітиків) та гарну здатність до рефлексії. Більшість аналітичних технік виходять з тих чи інших шкіл психоаналізу, хоча за своєю сутністю вони подібні до буддистської віпасани, наведеної вище.

Катарсичні — ґрунтуються на безпосередньому відреагуванні почуттів і емоцій, які турбують людину, та не вимагають їхнього усвідомлення. До них належать терапія криком, дихальні техніки подібні ребефінгу, холотропному диханню тощо.

Очищення підсвідомості є важливим етапом роботи над собою не тільки тому, що це дозволяє знизити характерний для сучасної людини невротизм, але й тому, що звільняє психічну енергію, необхідну для глибокої внутрішньої роботи. Досить великий набір технік запропонував Ошо, причому різноманітність технік дозволяла підібрати кожній людині саме ту медитацію, яка необхідна для звільнення її від конкретного типу нереалізованих емоцій. Фактично Ошо відтворив на новому рівні буддистську практику індивідуального добору медитацій. Ось деякі техніки, наведені в «Помаранчевій книзі».

«Динамічна медитація» — безумовна знахідка Ошо. Ефективна медитація катарсичного типу.

«Медитація сміху» — допомагає звільнитися від нереалізованої емоційної енергії та є практикою удаваного сміху протягом певного часу. Необхідно досягти того стану, коли сміх поллється самотужки, без примусу.

«Побиття подушки» — сприяє виходу нереалізованої агресії.

«Дихайте як собака» — катарсична медитація, що використовує силу дихання. Сприяє відреагуванню агресії.

«Медитація Натараджа» — катарсична медитація, що допомагає відреагувати енергію, яка лежить в основі поспіху й метушливості.

«Тряска» — катарсична медитація, розбиває затиски у м’язах, вивільняє підсвідомі бажання.

«Вдивляння у дзеркало» — ефективна медитація, що сприяє актуалізації підсвідомих страхів.

«Увійдіть у ваш страх» — ефект, аналогічний тому, що й від попередньої медитації.

Характерною рисою медитацій, запропонованих Ошо, є те, що практично всі вони катарсичні.

У системі Карлоса Кастанеди є цікава техніка «Стирання особистої історії» або «Повернення втраченої енергії», яку з психологічної точки зору можна інтерпретувати як спрямовану на очищення підсвідомості. Найдокладніше ця техніка описана в книзі Тайші Абеляр «Магічний перехід». Сутність її полягає в «поверненні власної втраченої енергії із ситуацій минулого, у яких її було загублено, а також у звільненні енергії, отриманої у таких ситуаціях від інших людей».

Надзвичайно ефективні засоби очищення підсвідомості існують у трансперсональній психотерапії. Серед них можна згадати холотропне дихання, ванвейшин та ребефінг, що засновані на катарсичній силі дихання, психоаналітичні техніки, тілесно-орієнтована психотерапія та багато інших. Психотерапевтичні техніки, на відміну від йоґічних, передбачають наявність терапевта, який коригує дії пацієнта, що суттєво підвищує їхню терапевтичну ефективність (за умови, якщо терапевт – висококваліфікований фахівець). Загалом, варто зазначити, що психотерапія стала новим мостом до езотеризму для європейської культури.

Розпрограмування надсвідомості #

Розпрограмування надсвідомості, тобто звільнення від стереотипів, настанов і комплексів, закладених під час виховання, також розглядається послідовниками сучасних езотеричних систем як елемент роботи над собою.

На той факт, що саме вміст надсвідомості є джерелом більшості психологічних проблем, вказував ще Фрейд. Творець трансактного аналізу Ерік Берн уперше досконально описав роль батьківського програмування в житті людини, однак ефективних технік звільнення від подібних програм він не запропонував. Проте такі техніки, як рефреймінг (ця техніка описана нижче), з’явилися пізніше, завдяки еріксонівському гіпнозу, нейролінгвістичному програмуванню (НЛП), але здебільшого їхня сутність полягає не в розпрограмуванні надсвідомості, а в її перепрограмуванні, тобто заміні одних програм на інші, ефективніші для конкретної людини. Потрібно також зауважити, що сама можливість розпрограмування й перепрограмування надсвідомості привела до появи певних філософських та етичних питань, пов’язаних із перевагами однієї системи цінностей (отже, і переліку її програм) над іншою. Найбільшу увагу ідеї розпрограмування приділяють послідовники «бунтарського» дзен і подібних йому систем. Цікаво, що транзакційний аналіз, як і здебільшого інші системи, що практикують внутрішнє розпрограмування, з’явився у другій половині XX-го сторіччя, коли суспільство з величезним ентузіазмом ревізіонувало старі цінності, фактично займаючись розпрограмуванням своєї «колективної надсвідомості». З іншого боку, у той період широка громадськість уперше зіштовхнулася з ідеями та практичними результатами кібернетики, що спровокувало бажання змалювати психіку людини у відповідних термінах. «Свідомість та тіло — частини однієї кібернетичної системи». Кібернетична модель приваблює своєю удаваною простотою. Однак, попри те, чи згоден ти з цією моделлю, чи ні, важко не помітити, що її прийняття сприяє швидшему розототожненню зі своїми формами поведінки, ніж філософські міркування психологічних шкіл гуманітарної спрямованості.

Наведемо техніки внутрішнього розпрограмування, які використовують різні езотеричні системи.

«Внутрішнє полювання» — техніка запропонована Карлосом Кастанедою. Суть її полягає у свідомому «вистежуванні» стереотипних вчинків, що заважають розвитку, і поступовому їх усуненні. Ті ж самі цілі переслідують вправи «Зміни зовнішнього вигляду», «Ламання розпорядку», «Деструктуризація Его», що наведені у працях цього автора.

«Рефреймінг» — техніка, яка використовується в нейролінгвістичному програмуванні, однак має, очевидно, магічне коріння. Ґрунтується на пошуку ситуацій, коли надсвідома програма хибна, й абсурдно її дотримуватися. У момент усвідомлення такої ситуації в людини може настати катарсична розрядка програми.

Здобуття внутрішньої цілісності #

На найвищому рівні внутрішньої роботи у більшості окультних систем працюють над здобуттям внутрішньої цілісності, тобто синтезу різних частин людської психіки (субособистостей). Взагалі, розуміння, що людина не є цілісною є одним із найцікавіших спостережень, що було зроблено майже одночасно містиками та психологами. Саму категорію субособистості, яку активно застосовують у гештальтпсихології, психосинтезі, а пізніше й у соціології під виглядом рольової теорії Міда, вперше її ввів Георгії Гурджієв, однак про існування субособистостей, вочевидь, писав ще Патанджалі.

4.4. Створені чітти (чітта — «свідомість», тому я вважаю, що мова йде про субособистості) утворилися лише від самості.

4.5. Хоча діяльність створених чітт (субособистостей) різна, вони всі керуються однією первинною свідомістю.

4.6. Між різними чіттами та, що утворюється через самадхі, позбавлена бажань (мова йде про формування стійкої базової особистості на базі Внутрішнього Спостерігача).

«Йоґасутра»

Субособистості становлять собою стійкі структури, частково наділені свідомістю, емоціями, бажаннями та іншими характеристиками, які, по суті, наче виражають грані особистості людини. Гурджієв порівнював психіку людини з полем битви між різними частинами її психіки за контроль над поведінкою людини. У відсутності «Хазяїна», тобто дійсного «Я» людини, яке має бути викристалізуване з інших складників психіки шляхом важкої внутрішньої роботи, ця боротьба триває постійно. Боротьбу цю легко спостерігати, коли людина сумнівається, намагається зробити вибір між двома альтернативами. Такий сумнів за своєю сутністю і є боротьба двох або декількох субособистостей, що дотримуються протилежних думок. Вибір людини залежить від того, яка з них переможе. Іншим яскравим прикладом взаємодії субособистостей є внутрішній діалог — бесіда субособистостей. Гурджієв ще не був знайомий з ідеями кібернетики, тому описав процес радше термінами механіки, однак у його описі вочевидь прослідковується мотив програмування людської психіки. Головну мету його системи можна виразити так: «Людина має перестати бути машиною і спробувати стати людиною». З цього завдання слідували конкретні техніки роботи із субособистостями.

У роботі із субособистостями можна виділити дві мети. Мінімальна мета — це досягнення когерентного стану психіки, тобто стану, у якому відсутня боротьба між різними субособистостями — усі вони співпрацюють для досягнення однієї мети. Для цього використовуються різні техніки внутрішнього договору, можна скористатися шестикроковою моделлю внутрішнього договору, запропонованою НЛП. Складнішим завданням є повна інтеграція всіх субособистостей, тобто досягнення цілісного стану свідомості. Характерною рисою цього стану є здатність людини, яка його досягла, залишатися собою у будь-якій ситуації, тобто в неї немає ні зовнішньої, ні внутрішньої потреби відігравати будь-які ролі. Техніки, які допомагають досягти подібних станів, наведені у працях Роберто Ассаджолі та його послідовників (наприклад, Д. Рейнуотер). Певні техніки можна знайти в Ошо, наприклад медитація «Смішні пики», «Погляд у дзеркало» можуть бути використані для актуалізації наявних у вас субособистостей.

У класичних езотеричних системах також існують методи, які можна інтерпретувати як роботу, спрямовану на синтез субособистостей та досягнення внутрішньої цілісності. Насамперед, це тибетський метод злиття з ідамами. Дійсно, з погляду психології ідамів можна інтерпретувати як персоніфікації різних частин людської психіки, тим паче, що в традиції тибетської йоґи ідами відверто визнаються «породженнями розуму». У цьому разі злиття з ідамами можна розглядати як техніку послідовної символічної актуалізації субособистостей, що належать до різних шарів несвідомого з наступним їхнім синтезом. Тибетські джерела зауважують, що під час подібної практики слід бути обережним, тому що у випадку, коли енергоємність субособистості вище енергоємності свідомості, остання може розчинитися в субособистості — саме тому тибетські вчителі дають учням конкретну послідовність ідамів для медитації.