Пранаяма з ідентичною назвою, але абсолютно інша за своєю суттю, є однією з найпопулярніших пранаям в традиції аштанга-йоги, яка є плодом практики її «законодавця» і натхненника – Шрі Паттабхі Джойса. Практика дуже динамічна – асани згруповані в певні послідовності (віньяси ) і виконуються без перерв чітко за визначеною схемою. Червоною ниткою «крізь» всю практику проходить специфічний вид дихання, уджайї, що перекладається з санскриту як «переможний». Не зовсім зрозуміло, яким асоціативним рядом користувалися індуси, підбираючи назву для пранаями, але якщо спиратися на відчуття від практики Аштанги в ашрамах Джойса і Шешадрі, така назва однозначно застосовна до стилю в цілому : після півторагодинного далеко не «м’якого» тренування виникає відчуття повної і беззастережної перемоги над собою, підкріплене відчуттям тотальної м’язової розслабленості, свіжості і «новонародженості», якщо не душі, то принаймні тіла.
Даний ефект цікавий, парадоксальний і, на наш погляд, зобов’язаний влучно підібраній техніці дихання, самі ж асани є приємним доповненням до практики.
Для того, щоб розібратися в питанні, пропонуємо згадати техніку виконання Уджайї у варіанті, запропонованому Патаббхі Джойсом: під час дихання ми постійно і свідомо утримуємо в стиснутому стані дихальне горло, тобто гортань, що створює перешкоду вдихуваному і видихуваному повітрю.
1. При правильній практиці ми відразу ж стаємо свідками двох процесів: шиплящо-свистячого звучання нашого ж організму і досить потужного дисонансу в самовідчутті тіла, – несвідомо починають напружуватися не тільки необхідні м’язи, але і будь-які інші – живота, грудей, промежини, рук і так далі, в залежності від актуальних патогенних дуг конкретно взятого практика. Цей вкрай некомфортний стан змушує нас швидко усвідомити, які м’язи необхідно розслабити, а які утримувати напруженими, і в цьому, безумовно, допомагає необхідність концентрувати і утримувати увагу в області горла. (Однак, сама локалізація центру утримання уваги, на наш погляд, може бути перенесена і в інші точки нашого тіла). Таким чином, при регулярній практиці тренується здатність до концентрації та утримання уваги на довільно обраних процесах в тілі, з’являється можливість корекції патогенних міжм’язових дуг. Однак даний ефект не пояснює весь діапазон змін, що відбуваються з тілом під час практики Уджайї, і нам слід продовжити наше дослідження.
2. Для цього повернемося до зони горла. Під час пранаями м’язи, що напружують і звужують гортань, постійно включені в роботу і до того ж «масажуються» струменем повітря, що проходить під тиском. Дані м’язи іннервуються гортанними нервами, які є відгалуженням блукаючого нерва, що «представляє інтереси» парасимпатичної нервової системи в організмі.
На підставі цього факту можна припустити, що при постійній стимуляції периферичних гілок вагуса «увімкнеться» парасимпатична нервова система, що викличе уповільнення серцевих скорочень і деяке падіння артеріального тиску, уповільнення частоти дихання.
Схожі рефлекси вже давно описані і широко відомі в медицині – це рефлекс Ашера, який полягає в зниженні артеріального тиску і частоти серцевих скорочень при натисканні на очні яблука; рефлекс Герінга – коли схожі ефекти виникають при натисканні на область розгалуження сонної артерії. До даної групи рефлексів можна віднести і рефлекторне зниження тиску, що виникає при ковтанні.
Крім того, при впливі на рефлекторні зони парасимпатичної нервової системи, як правило, спостерігається гальмування деяких відділів ЦНС, що призводить до зниження імпульсації з м’язових рецепторів і, отже, до зниження тонусу скелетних м’язів. Подібне м’язове розслаблення також можна спостерігати і при «парасимпатичному», тобто рідкісному диханні. Механізми цього явища до кінця не досліджені, хоча ефект неодноразово описаний в медичній літературі і виявлена певна кореляція між активністю нейронів дихальних центрів і інтенсивністю сигналів від м’язових пропріорецепторів.
Таким чином, можна припустити наявність гортанно-вагусного рефлексу, що лежить в основі феноменологічної дії Уджайї. Це дуже цікаво, оскільки описаний механізм дозволяє зробити висновок, що саме з практикою пранаями слід пов’язувати ефект «тілесного переродження» в Аштанзі. В’яси всього лише нанизані на нитку дихання. І прийняті тілесні форми лягають на підготовлений ґрунт з розслаблених м’язів, даруючи можливість зліпити своє тіло заново. Цікаво й те, що даний ефект висвітлений в системному курсі Біхарської школи йоги, яка обґрунтовано рекомендує використовувати дану пранаяму при підвищенні артеріального тиску, а також надмірному емоційному і м’язовому напруженні.
Так, ще варто відзначити, що описаний рефлекс дозволяє щадити серце під час навантажувальної практики Аштанги.
3. І більше того, якщо згадати, що рухове ядро блукаючого нерва є «спільним» з руховим ядром додаткового нерва, що відповідає за роботу грудинно-ключично-соскоподібного і трапецієподібного м’язів, можна припустити розслаблення перерахованих вище м’язів при накопиченні збудження в руховому ядрі. Це дозволить рекомендувати даний вид дихання як «розслаблюючий» для людей з рефлекторно затиснутою шиєю.
4. На наш погляд, вплив на організм Уджаї не обмежується перерахованими вище ефектами і слід відзначити як мінімум ще один нюанс практики – постійно підтримуваний підвищений тиск в грудній порожнині. Цікаво, що схожі методики пропонуються академіком А. П. Зільбером, ідейним натхненником і основоположником респіраторної медицини в Росії. Під його керівництвом активно розробляються і впроваджуються в практику для лікування пацієнтів з патологією дихальної системи методики «позитивного тиску в кінці вдиху» і «безперервного позитивного тиску». Дані методики фактично є аналогом йогівської Уджайї. І, мабуть, основна відмінність полягає в тому, що в клініці використовуються спеціальні пристосування, а в практиці йоги ми використовуємо можливості нашого ж організму. За даними досліджень, ці режими збільшують альвеолярний об’єм за рахунок розправлення додаткових альвеол, покращують розтяжність легенів, перешкоджають виникненню так званої газової пастки (gas tapping), або експіраторного закриття дихальних шляхів. (Суть цього явища у здорових – у схлопуванні альвеол при форсованому видиху і запечатуванні в них відпрацьованого повітря, що виключає можливість надходження в них насиченого киснем повітря при наступному вдиху. У хворих з респіраторними захворюваннями цей ефект спостерігається частіше, і при нормальному диханні). Крім того, зростає сумарна капілярна поверхня в легенях, що сприяє підвищенню оксигенації крові і виділенню молочної кислоти, що утворюється під час практики асан. Цей ефект дозволяє пояснити відсутність крепатури після досить інтенсивної м’язової практики Аштанги.
Такі основні ефекти від виконання Уджайї. Хоча ми не виключаємо і можливість існування додаткових до описаних впливів даної пранаями на організм людини.
Ще раз перелічимо описані:
1. Підвищення парасимпатичного тонусу і розслаблення скелетної мускулатури, що дозволяє більш ефективно перебудувати рухові стереотипи тіла в подальшій практиці асан і «розвантажує» серце.
2. Поліпшення ряду показників, що характеризують легеневу вентиляцію і кровопостачання, що цінно саме по собі. Крім того, даний ефект сприяє досить фізіологічній оксигенації організму і попереджає накопичення в м’язах молочної кислоти, що утворюється під час інтенсивної практики.
3. Рефлекторне розслаблення м’язів шиї.
Автор: Олена Ахрамеєва, Харків 2011