Д-р Юнг описував чакри як набори архетипових переживань. Деякі з його інтерпретацій вельми дотепні й мають виражену психотехнічну цінність.
Однак в силу своєї геніальності Юнг вловив головне: чакри справді співвідносяться з архетипами, хоча й не тими, що він припускав. Описи цих архетипів ми можемо знайти навіть у «Шат-чакра-нірупані». Наприклад, щодо свадхіштхани там сказано:
Однак в силу своєї геніальності Юнг вловив головне: чакри справді співвідносяться з архетипами, хоча й не тими, що він припускав. Описи цих архетипів ми можемо знайти навіть у «Шат-чакра-нірупані». Наприклад, щодо свадхіштхани там сказано:
tasyāṅka-deśa-kalito harir eva pāyāt nīla-prakāśa-rucira-śriyam ādadhānaḥ । pītāmbaraḥ prathama-yauvana-garva-dhārī śrīvatsa- kaustubha-dharo dhṛta-vedabāhuḥ ॥16॥
Харі (Вішну) розташований на вигині (півмісяця), сповнений гордості за юність та першість, з блакитним сяйним тілом прекрасного вигляду, чотирирукий та вдягнутий у жовте вбрання, він несе кохану Шрі (Лакшмі) та Каустубху (коштовність Вішну, за морфологією — «та, що походить з океану»).
Соковиті епітети на кшталт «сповнений гордості за юність і першість» немов пропонують помедитувати і відчути ці образи як якісь чакральні архетипи. Їхні атрибути не залишають сумнівів. Вішну, що перебуває на свадхіштхані, «з прекрасним тілом» «пестить молоду кохану Шрі» (що персоніфікує щастя й удачу) і володіє перлиною. Саме ці образи є чакральними архетипами — вони символічно описують межові стани, яких можна досягти під час практики з кожною з чакр.