Перейдемо до обговорення двох останніх із наведених Патанджалі врітті: смріті та нідра.
Традиційний переклад цих двох слів пам’ять і сон ми вже обговорили й розкритикували в одному з попередніх розділів форуму. Нагадаю, щоб зберегти логічність тексту в розумінні врітті як станів, з якими зливається Внутрішній Спостерігач, ми переклали відповідні терміни як спогади і сновидіння. Перевіримо тепер правильність ходу нашої думки, спираючись на визначення цих категорій, які дає сама ЙС.
Нідра
अभावप्रत्ययालम्बना वृत्तिर्निद्रा ॥ १०॥
1.10. abhāva-pratyayālambanā vṛttir nidrā
pratyaya – уява;
alambanā – стандартні переклади цього слова:
1) підтримка; 2) підстава; однак звернувшись до словника Моньє-Вільямса¹, крім подібних значень, ми маємо ще й такі: n. depending on or resting upon; hanging from; supporting, sustainin; foundation; reason, cause; знаходимо згадку, що цим словом називалися різноманітні йогічні практики, пов’язані з повторенням мантр, внутрішньою тишею тощо. Суть цих практик в утриманні стану, тому збережемо корінь і дамо більш точне слово «утримання»;
vṛttir – врітті;
nidrā – нідра.
Відтак переклад строфи:
1.10 Нідра — є утримання уяви неіснуючого. Отож за Патанджалі нідра є стійка уява неіснуючих об’єктів.
Таке прочитання підтверджує, що традиційний переклад слова нідра як «сон» хибний, проте змушує нас засумніватися і у точності перекладу цього слова як сновидіння. На перший погляд, усе правильно — у сновидінні людина дійсно сприймає неіснуючі об’єкти. Але чи тільки в сновидінні це відбувається? Людина може мріяти, марити, фантазувати, глючити, нарешті). І в усіх цих станах вона «уявляє неіснуючі об’єкти». Ба більше, усі ці стани чудово підходять під визначення врітті, оскільки всі вони розчиняють людину в собі, позбавляючи її усвідомленості. У цей момент її реальне Я розчиняється у фантазії… Але чи маємо ми право так розширити прочитання цього слова? Звернемося до словників. Дійсно, Моньє-Вільямс вказує варіанти перекладу слова нідра як «лінь», «сонливість», «дрімота». Такі варіанти перекладу наближаються до припущеного нами набору смислів, хоча б через те, що в стані дрімоти людина завжди марить. Недарма українське дрімати співзвучне англійському dream, що означає і сновидіння, і мрії, і фантазії. Хоча, звісно, у цьому міркуванні є певна нестрогість. Утім, оскільки прийняття такого погляду створює логічність у сприйнятті тексту, я вважаю, що правильним тлумаченням слова нідра є найширше тлумачення, яке містить сновидіння, мрійливість, марення і фантазії (як процеси).
Смріті
अनुभूतविषयासम्प्रमोषः स्मृतिः ॥ ११॥
1.11. anubhūta-viṣayāsampramoṣaḥ smṛtiḥ anubhūta – сприйнятий, пережитий (досвід), зрозумілий;
viṣaya – тема, предмет, об’єкт, проблема;
asampramoṣaḥ – не втрачений, не згаяний;
smṛtiḥ – смріті.
Звернемо увагу на багатство, багатозначність і глибину санскритської термінології. Спогади можна трактувати як «не втрачене», «розуміння проблеми» або «сприйняття предмета». І те й інше в нашому сьогоднішньому розумінні — спогад. Отже, скоротивши байку:
1.11. Смріті — не втрачені сприйняття і переживання. Переклад цієї строфи добре вкладається в наше припущення, що смріті — це спогади, у яких розчиняється людина, ба більше — такі, що «втягують» її в себе.
У коментарях до однієї з попередніх статей мене запитали, чому спогад — це врітті. Тепер можу пояснити. Уявіть, що у вас у житті сталася неприємна (наприклад, конфліктна) ситуація. І свідомість постійно повертається до цієї ситуації, «пережовує» її знову і знову. Очевидно, що в цей час ви зайняті безглуздою діяльністю, яка відволікає від теперішнього моменту й отруює життя. Іноді подібні спогади стають настільки звичними, що перестають бути свідомими, і людина сидить «із сумною думою на чолі…». А от чи може людина відволіктися від таких думок, витягнути себе зі спогадів — це залежить від тренованості. Здебільшого люди такої навички не мають. Інший приклад, який наближає смріті до ще не розглянутої нами категорії самскара. Як побачимо людину, ми сприймаємо її через призму нашого минулого досвіду, наприклад, якщо вона схожа на іншу людину, яка образила нас, ми починаємо ставитися гірше й до нового знайомого, ніби «натягуючи» на нову ситуацію старий образ. У психології такий образ ситуації називається динамічним стереотипом. Уся суть сучасного психоаналізу (психодинамічної терапії) полягає в тому, щоб витягнути людину з таких стереотипів, дати їй можливість сприймати ситуацію без упереджень. По суті це є сучасним варіантом звільнення від врітті. І це ще раз доводить — усі серйозні системи психопрактик, зрештою, приходять до схожих методів і результатів. У відповідь на запитання: «Чи можуть спогади бути такими, що «підживлюють»? — скажу — так, але такі спогади не затягують у себе й не позбавляють драштару сварупи. Тобто, зрозумілою мовою, не позбавляють людину усвідомленості й цілісності. До речі, на прикладі з нідрою та смріті стає ще зрозумілішим критерій досягнення стану чітти-врітті-ніродхи — у такому стані людина сама вирішує, у якому стані перебувати, її не «затягує» ні в спогади, ні в мрії. Можна сказати, що стан чітти-врітті-ніродхи є стан тотального, усвідомленого і відкритого на Світ перебування в «тут-і-тепер». Завершити цю статтю мені хотілося б цитатою Вільяма Джеймса, яку я, коли почав працювати над статтею, розмістив у твіттері: «Люди думають, що вони думають, у той час, як вони просто перебирають свої забобони». Вільям Джеймс. Краще про врітті та їхній вплив сказати важко.
[1] Дякую Дмитрові Данилову за величезну добірку словників та Олені Ахрамєєвій за корисні посилання на тему. Робота пішла веселіше)