4 роки без сцени. Спочатку два роки з ковідом, а потім жахлива війна. Останній концерт ми зробили у Львові у грудні 2019 року.
Наша група розлетілася на війні хто куди, а наші чоловіки взяли зброю в руки. Мені здавалося що зібратися в Україні та станцювати, можливо, але в день нашої перемоги. Тому що коли я в Україні, хочеться допомагати людям і часу на концерт зовсім не лишається.
Коли роздумувала про що я жалкую, один з пунктів був, щасливі посмішки на наших концертах. За красою людей на сцені, яка надає мені натхнення. За нашими жартами під час підготовки, за нашою тотально втомою, за відкритим другим і третім диханням продовжувати, бо The show must go on.
Дякую берлінській команді, це майже вся наша Харківська група, яка вимушено переїхала під час обстрілів. Харків’яни в Берліні стали нашою базою до підготовки концерту. Ми злетілися з різних країн, щоб зустрітися для нас в сакральному місці, на сцені. Це був і шабаш, і зустріч друзів, і зустріч українців, знайомство з німецькими друзями та партнерський проєкт з гостинними німцями, і показ мод, і фото виставка і галерея еротичного мистецтва, і ініціація для тих хто сміло вперше вийшов на сцену, і цінна зустріч людей що практикують йогу і звісно ж збір на автівку нашим мужнім воїнам.
Так я мріяла про концерт в Берліні до війни та до ковіду. Тому можна сказати що цей захід це й ще здійснення моєї потаємної мрії. І щиро дякую нашій величезній організаційній групі та моїм щирим друзям за підтримку, гостинність, допомогу, поради, контакти за ваші величезні відкриті серця. Те, що ми зробили, дуже цінно та масштабно, професійно і неймовірно гарно. Мистецтво це те, що дає нам натхнення навіть в найтемніші часи, ми тягнемося до краси, як квіти до сонця. І памʼятаємо з такими людьми як ми, ми переможемо над терористичними режимами, бо в наших серцях краса, свобода та цінність людини і її унікальність!