У своїх пошуках я натрапила на цю галузь пізнання.
Можливо, з курсу шкільної анатомії ви пам’ятаєте, що череп складається з окремих кісток, певним чином з’єднаних між собою.
З’єднання називаються швами. Рухливість кісток у швах відносно одна одної зберігається, це частки міліметра, але, тим не менш, вона є. Власне, це явище досліджує краніальна остеопатія і краніосакральна терапія (дещо різні точки прикладання у кожної — перша зосереджує увагу на кістках черепа, друга — на твердій мозковій оболонці, так званих мембранах, які розділяють праву і ліву півкулі, головний мозок і мозочок).
З певним ритмом кістки черепа «розходяться» (не забуваємо — частки міліметра), ніби збільшуючи внутрішньочерепний об’єм, і потім повертаються, відповідно зменшуючи об’єм. Проблематично визначити цей рух інструментально (хоча в англомовній літературі є дослідження з використанням МРТ головного мозку), але руками відчути його можна. Багато суперечок, що це таке, в чому причина. Офіційна медицина скептично дивиться на це питання. На мій погляд, камінь спотикання і полягає в тому, що традиційна медицина займається переважно фізичною складовою людини. Остеопатія дивиться на людину ширше, як мінімум, враховуючи і її ефірну складову. І місце прикладання остеопата і краніосакрального терапевта — ефірне тіло. До слова, крилатий вислів Галена (1 століття н.е.) «Хороший лікар має бути філософом» розширює рамки матеріалістичного погляду на людину)))
Ритмічна зміна об’єму черепа — частковий випадок більш масштабного явища. Я назвала це явище ефірним диханням. Ритмічно відбувається розширення ефірного тіла (ефірний вдих), потім об’єм зменшується (ефірний видих). Цей ритм відрізняється від дихального, серцевого. Спостерігати (руками — пропальпувати) можна на всіх ділянках тіла. З певною закономірністю окремі частини тіла рухаються одна відносно одної (зокрема — краніосакральний рух — череп (від лат. cranium) — крижі (від лат. sacrum); діафрагми тіла (грудочеревна, тазова та ін.); внутрішні органи).
Заняття йогою впливає на ритм, амплітуду, симетричність ефірного дихання. Працюючи з м’язово-скелетною системою в асанах, ми маємо можливість «дотягнутися» і до черепа. Дисфункції кісток черепа (мала рухливість окремих з’єднань, несиметричність руху) знаходять підтвердження в м’язовій асиметрії на тілі.
Чим захоплює мене йога — на всі випадки є рішення)))) У йозі, на мій погляд, є спосіб роботи безпосередньо з краніальною системою (череп і мембрани). Це вібраційні техніки — брамарі, мантри, деякі види пранаям. Власне, асани також мають вплив на цю систему. Єдиний нюанс, кожна з цих практик має конкретні точки застосування і «показання». Тут ми і впираємося в необхідність розуміння і усвідомлення того, що робимо зі своїм тілом.
P.S. Така ось окультна анатомія (окультний — від лат. occultus прихований, таємний; анатомія — від грец. anatome розтин, наука про будову організму).
Автор: Наталія Кравець, 2013
