У XX сторіччі асану детально описала в книзі «Анатомія йоґи» Леслі Камінофф. Наводимо уривок та ілюстрацію. «Анатомія йоґи» щодо халасани:
Мʼязи, що працюють в асані
∎ великий і малий задні прямі мʼязи голови,
∎ верхній і нижній косі мʼязи голови (діють ексцентрично);
Мʼязи, що розтягуються
∎ передній зубчастий мʼяз;
∎ дзьобоподібно-плечовий м’яз;
∎ великий і малий грудні мʼязи;
∎ мʼязи, що розгинають хребет;
∎ великий сідничний м’яз;
∎ задня група мʼязів стегна;
∎ гомілковий мʼяз;
∎ камбалоподібний м’яз.
У цій позі йоґін згинає хребет, особливо його шийний відділ, доволі інтенсивно. Відповідно важливішим є забезпечення правильного положення лопаток відносно шийного та грудного відділів хребта, ніж бажання доторкнутися ногами до підлоги. Тож краще підкласти щось під ноги, щоб убезпечити шию. Халасана чітко демонструє ступені свободи вашого дихання. Тому в асані важливими є не лише гнучкість мʼязів, але й безперешкодний рух діафрагми та внутрішніх органів.