Якось у поїзді випадковий попутник, побачивши в моїх руках книгу, запитав. Його запитання на перший погляд смішне, але при глибшому розгляді — таке, що мене надихнуло: “Чим займаються йоги в цих дивних позах?” Схоже запитання, але з меншою агресією, ставлять ті, хто хоче почати займатися йогою. І, можливо, це запитання, у інших формулюваннях, залишається з тобою на різних етапах пізнання йоги. Практик наповнює його інтересом, дослідженням і пошуком взаємозв’язків тіла, психіки та навколишньої дійсності.
Коли новачок приходить на йогу, його знайомство з традицією починається з розміщення тіла в незвичне положення, яке називається асаною. І пояснення інструктора, що асана — це комфортне положення тіла, іноді викликає посмішку, стогін, здивування або готовність опанувати — потоваришувати з тілом. На початковому етапі ми вбудовуємо тіло в ту форму, яку передбачає асана. Десь спираючись на бажання наслідувати інструктора, десь намагаючись упоратися з неслухняним тілом. Ситуація дуже нагадує першокласника, який вчиться писати палички, літери і потім старанно виводить перші речення. Як від перших речень до шекспірівських трагедій шлях завдовжки в тисячу льє, так само і від перших зіткнень із негнучкою поперековою ділянкою до пізнання і опанування всіх можливостей тіла існують етапи навчання, пошуку, відкриттів, майстерності та творчості.
Перший етап узгодження тіла через наслідування. Власне, це тваринний рівень навчання. Називається терміном імпритинг — закарбування. Біологічний механізм навчання. Ним активно й неусвідомлено користується дитина. Етап у навчанні значущий — людина отримує перший досвід, тілесні та емоційні переживання. Для дорослої людини (тобто такої, що опанувала людський рівень) це лише етап пізнання. Зупинка на цьому етапі створює ілюзію розуміння і відгороджує від подальшого пізнання. Що насправді за цим стоїть? Страх і невміння робити самостійні кроки. Симптоми застрягання на цьому етапі — слідування незмінній «класичній» схемі, заняття виключно під чиїмось керівництвом. Навіть займаючись десятки років, можна застрягти на цьому етапі. Зауважте, саме на цьому етапі залишається рівень фітнес-йоги (власне до йоги це і не має стосунку).
Доцільно, спираючись на отриманий тілом досвід, почати ставити запитання і шукати на них відповіді. А чому, власне? — у мене випадає живіт, не розгинаються коліна, я не люблю бгуджангасану…? Як вибудувати тіло? Що мені потрібно для цього зробити? Наступний етап хатха-йоги — пізнання анатомії тіла і асан, пізнання закономірностей і взаємозв’язків тіла з психікою. Цікаво — анатомія, розібрати на окремі елементи, щоб згодом зібрати на новому рівні. Етап аналізу і синтезу. Етап усвідомлення свого ресурсу — тіла. Етап розуміння, чого бракує, — «непрацюючих» м’язів, зустріч зі своїми стереотипними формами поведінки в їх фізичному прояві. Цей етап у першій своїй частині представлений у так званій спорт-йозі — освоєння фізичного рівня. Але без другої його частини — розуміння причин наявної будови тіла, які виводять нас на пошук психосоматичних закономірностей, ми отримуємо дивну суміш — інструмент є, а що з ним робити, для чого він — невідомо!
Зауважте, якщо новачкові, який лише почне займатися йогою, запропонувати зібрати м’язи тут, тут, тут, ці розтягнути, ці скоротити, пальчики сюди, очі туди, язик — якось інакше — і… нічого не вийде. У людини немає того органа, яким вона може утримувати стільки точок уваги. Тому ми поступово ускладнюємо той набір компонентів, з яким працюємо. І пізнаючи тіло — пізнаємо свою психіку. Навчаємося стійкості свідомості — дгарані, вчимося помічати нюанси своїх переживань, бажань, прагнень у процесі виконання асан, долаючи своє невміння, опір, страх. Для того щоб із тренувального полігону у вигляді килимка перенести нові навички у сферу спілкування з людьми — світом.
Ступінь просування в практиці проявляється в умінні формувати комплекс асан під необхідні тобі завдання — чи то терапевтичне рішення, чи опанування нових ступенів свободи в тілі, створення бажаного емоційного стану. В умінні калібрувати найтонші зміни динаміки тіла як відображення власної психіки. З одного боку — керувати тілом (психікою), з іншого — відчуваючи тіло, чути світ. Хатха-йога — це можливість побачити свої стереотипні форми поведінки, емоції, можливість самостійно їх змінити за допомогою тіла — органа, що відчуває, органа, що діє. Мабуть, це третій етап — творчості — етап творення себе і світу навколо.
Чи можна ноутбуком забити цвях? Напевно, один раз — так. Але нікому не спадає на думку таке зробити. Ну, як мінімум, вартість ноутбука і молотка неспівмірна. Як максимум — є розуміння призначення цих двох предметів. Людське тіло за складністю організації, цінністю і функціональними можливостями значно перевершує будь-який комп’ютер. Але в більшості випадків людина використовує його подібно до моєї метафори — не за призначенням.
Шанс почати пізнавати тіло і з його допомогою пізнавати світ, насолоджуючись усією повнотою можливостей і переживань, дає практика йоги. До зустрічі на килимках)
Автор: Наталія Кравець, 2015
