А чому б і ні?
Для кого актуальна?
Для тих, хто довго був у дорозі і почав помічати, що просто сісти і встати беззвучно – це вже виклик. Коли грація рухів із скорочених м’язів випарувалася, коли сидіти і ходити з рівною спиною нестерпно важко, суглоби хрумтять, передаючи привіт, і залишається лише тримати обличчя, сподіваючись, що ніхто не спитає вголос: «Що це був за жахливий хрускіт?! Що зламалося?».
Для тих, хто довго був у справах і уникав зустрічі з килимком і собою самими витонченими і переконливими способами. Наприклад, сховавши килимок подалі в шафу, щоб не впадав у очі з німим докором, переконуючи себе: «Ось закрию проект/ось складу іспит/ось напишу звіт/ось переїду… і одразу ж повернуся до практики хатха-йоги». А потім – справи зроблені, а килимок, як і власне тіло вже дещо відчужені, чужі, незнайомі. І стає страшно…
Для подібних ситуацій, щоб знову повернутися в приємний емоційний стан і усунути наростаючий тілесний дискомфорт (при цьому, не померши від почуття сорому за власну лінь), вам ідеально підійде стиль хатха-йоги – панда-йога.
Як це?
Можна на килимку, можна на пледі, можна на ліжку, можна на дивані, можна на піску, можна на траві. Головне почати.
Можна безсистемно, можна ліниво, можна некрасиво, потрібно без надриву. Головне – почати.
Не поспішати, не метушитися, не страждати і не позувати. Головне – від тіла.
Нехай пози виглядають безглуздо, нехай так ви не робили на заняттях з інструктором, нехай будуть повторення однієї і тієї ж вправи. Нехай. Головне – продовжувати валяти своє тіло по килимку, надаючи йому різні форми, розганяючи лімфу і кров. І дихати. Втомився тягнутися – сядь і подихай. Втомився валятися – сядь і подихай. Втомився дихати? Затримай подих.
Будь пандою. Кайфушною, незграбною, товстою або худою, допитливою, граючою з собою.
Панда-йога. Для тих, хто довго був «не в собі»
Автор: інструкторка Станіслава Стефановська
