Як воно практикувати йогу в Незламному?
Для мене воно ні на що не схоже.
Ми вже давно зрозуміли, що можливість навчатися – то є розкіш.
Коли ти налаштував своє життя і знайшов час для себе, практикувати йогу – саме воно. Потихеньку, нікуди не квапитись, рухатись в своєму темпі, поступово вивчати крок за кроком глибину традиції.
Зара інші часи.
Кожен день у нас щось руйнується.
В такі моменти єдине, на що є сили – це зібрати себе до купи, допомогати тим, хто поряд, і займатися своїми справами. Для мене це – ростити сина і вчити йозі.
Навички медитації типу дхьяна тут внагоді.
Чому це відбувається зі мною? – Бо отримую новий досвід.
Чому я зараз саме в цьому місці і в цей час? – Бо сама так хочу.
Як планувати майбутнє? – Робитиму ось такий крок, бо він узгоджується із моїми планами. І цікаво, що буде далі.
Але, скажу я вам, що саме в ці моменти хочеться думати про закономірності нашого Буття.
Що відчували харківʼяни 90, 80, 70 років тому?
А радянська духовка, коли йоґи займалися по підвалах і відбрехувались на допитах?
Які вони езотеричні причини цієї війни?
Як нам розплутувати ось це все кубло?
І що тре кожному із нас вже зараз робити, щоб позбутися сраного совка?
Тиждень тому мала змогу експериментувати із дхараною на звуках: прислухалася до шехедів. Де б я таке ще почула і побачила? (Бо він палав у небі! ДякуюЗСУ)
Учні у нас тут в Ха теж незвичайні.
З проханням навчити йозі, зараз приходять дуже сильні люди. Вони вже добре відчувають Вічність, розуміють необхідність змін у своєму житті і готові експериментувати зі своїм тілом.
Заняття щільні, глибокі, тотальні.
Я саме такого і хочу. Із задоволенням ділюся набутками сучасних практиків і тих, хто йшов попереду нас.
Бо традиція не переривається.
Йоґа вічна.
4 квітня, 2024 р.
Харків, Україна