«Прекрасна божественна пісня Володаря», #
що наділена коментарем вельмишановного вчителя Абгінаваґупти. Складений ним коментар має назву
«Ґіта-артха-санґраха», або «Збірка сенсів Ґіти» #
1 #
Й мовив Дгритараштра:
«О, Санджає! Коли зустрілися на полі долі, на полі Куру
мої [сини] з Пандавами, що відбувалось там? »
Коментар до шлоки 1
Що стосується поля Куру, існує наступне пояснення. Поле Куру — це поле сприйняття органів чуття, саме воно зветься полем Куру1. Саме тому воно є полем, тобто сферою повсякденних обов’язків2, що виникають від народження.
Поле дгарми є сферою двох дгарм, одна з яких згадується в «Яджнья-валк’я-смріті»: «Найвищою дгармою є та, в поєднанні з якою виникає бачення атману». Найвищий обовʼязок — це те, крізь поєднання з чим, виникає бачення атману — [тобто] йдеться саме про поле цієї дгарми. Це поле — тіло, яке підпорядковане [найвищій дгармі], слугує захистом під час набуття остаточного визволення внаслідок виконання усіх звичайних обов’язків.
[Пояснення] слова “кшатрій3” — воно походить від кореня “кшад” “атакувати”, “знищувати”. Враховуючи це, порівняння воїнів з органами чуття, що бʼються один з одним, слід розуміти таким чином: у сфері дії органів чуття протилежні почуття перебувають у відносинах знищувачів та знищуваних. Як, наприклад, пристрасть і безпристрасність, або гнів і терпіння. Мається на увазі, що Каурави – це уявлення, сповнені незнання і властиві неосвіченим людям. Пандави ж – це такі [уявлення], чия сутність – знання, і які відповідають людям чистого знання. Що ж вони здійснили?
1 Слово «куру» є дієсловом у наказовому стані другої особи однини, буквально «дій».
2 Словом «обовʼязок» тут ми переклали слово «дгарма».
3 Воїн.
2
Побачив армію Пандавів
князь Дур’йодгана та до наставника свого прийшов
спитати:
3 #
«О вчителю! Подивись на військо Пандавів,
що в порядок бойовий привів його твій учень,
син Друпади, [Дгриштадьюмна].»
4 – 6 #
Герої тут — великі лучники, у битві рівні Бгімі та Арджуні:
великий воїн Друпада, Ююдхана, Вірада,
Дриштакету, Чекітана, могутній князь Каші,
а також Пуру-джіт і Кунті-бгоджа,
найкращій Щайб’я і Юдхаманью,
славетний Уттамауджас, Саубхадра,
та сини Драупаді [Пратівіндгʼя, Сутасома, Шрута-карма,
Щатаніка, Шрутасена], всі вони великі воїни!
7 #
Найкращий серед народжених двічі, послухай
про ватажків мого війська, найвидатніших серед нас!
Щоб знав ти їх, я розповім тобі
про лідерів великої армії, яких вшановують усіх наче героїв.
8-9 #
Ти, Дрона, Бгішма, Карна, Крипа, Щалья, Джаядратха, Ашваттхама, Вікарна,
а також доблесний герой, син Сомадатти та герої інші,
досвідчені у різних видах бою, озброєні різноманітно – й мечами, й луками та іншим.
Вони вже подумки віддали своє життя за мене.
10 #
Перемогти не зможуть наші сили, якими керує Бгіма,
а їхні сили під керівництвом Бгішми на перемогу здатні.
11 #
Тож всі ви, що розташувались на позиціях по всіх боках, ретельно захищайте Бгішму!
12 #
[Щоб] викликати радість Дурйодгани, найстарший з Куру,
великий Бгішма, видав бойовий левʼячий рик та гучно дунув у мушлю.
13 #
Потім стрімко зазвучали труби, литаври, різні барабани, ріжки.
І був цей звук жахливим.
14 #
Мадгава та Пандава, що стояли у величезній колісниці,
запряженій білими кіньми, дмухнули у божественні мушлі.
15-16 #
Та дунув кожен у свою мушлю: Кришна — в панча-джанью,
Арджуна — в девадатту, в паундру — Бгіма, в махашанкху — Врикодара,
в ананта-віджаю — цар Юдгіштхіра, син Кунті,
Накула та Сахадева — в сугхошу та мані-пушпаку.
17-18
Великий лучник Каш’я, великий воїн Шикхандін, Вірата та Дгриштадʼюмна,
непереможний Сатьякі, майстерний лучник Панчала,
пʼять Драупадеїв та великорукий Саубхадра подули кожен у свою мушлю.
19 #
Цей звук гучний луною відгукнувся у небесах і на землі та
розірвав на частки серця потомків роду Дгритараштри.
20 #
О, Дгритараштро! Арджуна, на прапорі якого мавпа,
побачивши як опускає зброю наше військо, приведене у бойовий порядок,
свій лук підняв та мовив Кришні такі слова:
21–22 #
«О ти, хто ніколи не зникне! Посередині між двох армій
встанови мою колісницю, щоб побачив я тих, хто стоїть у жаданні битви!
З ким же боротимусь я у прийдешній битві?
Я бачу охочих стятися, що бажають задовольнити
в цьому бою зловмисного Дурйодгану».
23–24 #
Тоді Кришна встановив найкращу з колісниць
між двох армій, перед Бгішмою, Дроною
та всіма царями й мовив:
«Поглянь на цих Кауравів, що зійшлися укупі!».
25–26 #
Побачив Партха, що в обох арміях стоять
батьки й дідусі, вчителі,
дядьки й брати, сини й онуки, друзі, свояки та побратими.
Подивився він на зібрання цих родичів та вище співчуття охопило Партху.
Він засмутився та мовив:
27–29 #
– О Кришно! Коли я бачу що мій народ бажає битись,
слабкими стають мої кінцівки та пересихає рот,
тремтить моє тіло, волосся стає дибки, палає моя шкіра
та падає з рук мій лук Гандіва4. Ноги не тримають мене та розум мій блукає,
і бачу я, Кришно, лише лихі передвістя.
30-31 #
Якщо згублю народ свій в битві,
ніякого я вже не передбачаю блага.
О Кришна! Тріумфу не бажаю я! А також володінь та щастя!
Навіщо мені князівство, життя та насолода?!
32 – 34 #
Заради чого нам потрібні царство,
всілякі втіхи та саме життя, Говіндо?
Стоять на полі бою ті вчителі, сини, батьки та діди,
дядьки та шурини, свекри, онуки й свояки,
для яких бажаємо ми царства, утіх та щастя.
Але зреклися вони життів своїх та статків перед боєм.
О, Кришно, Переможцю Мадгу! Хоч би й вони
почнуть вбивати мене, знищувати їх я не бажаю
навіть задля влади над трьома світами, годі й казати про цей.
Коментар до шлок 32 – 34
Якщо сприйняття окреслено думкою: «це мої вчителі», – воно безумовно спричинить лихо, оскільки зробить діяча саме тим, чиєю дією є [їхнє] вбивство. Початкове твердження Арджуни полягає в наступному: «Це вбивство є злочином, оскільки здійснюється з розумінням битви як такої, що відбувається заради володіння благами та щастям.» [У другому розділі] ця теза буде мати таку відповідь: «Чини дії, ставлячись до них як до обов’язків, а не з будь-якою іншою думкою».
4 Лук, творіння Брахми.
35-39 #
О, Джанардано! Чи дасть нам втіху вбивство синів Дгритараштри?!
Якщо ми знищимо цих злодіїв – зло оселиться й у нас.
Ось чому ми не маємо вбивати наших родичів – нащадків Дгритараштри.
Мадгаво! Навіть якщо скрізь жадання наживи
вони не бачать пороку в руйнуванні родини,
у ворожнечі з друзями – невже ми станемо щасливіші, вбиваючи їх?
Чому ж ми, о, Джанардано, хоча й бачимо цю ваду,
але не усвідомлюємо потреби уникнути помилки,
що полягає в знищенні родини?
40-44 #
Коли гине сім’я, руйнуються довічні закони роду.
Коли ж знищується закон, беззаконня долає увесь рід.
О, Кришно! Якщо переможе беззаконня,
благородні жінки втрачають чесноту! Паплюження жінок,
о, Варшнея, спричинить змішування каст!
Змішування ж призведе й увесь рід,
ще й його вбивць до пекла. Позбавлені обрядів
підношення їжі й води, падуть їх прабатьки у забуття.
Ті вади згубників роду, що чинять змішування каст,
знищують довічні закони каст та закони роду.
Ми чули, що порушники законів роду
постійно перебуватимуть у пеклі.
Коментар до шлок 35 – 44
Слово “зло” у реченні – це підмет відносно до “вбивства злодіїв”. Тому 36 шлока має такий зміст: «наші вороги будуть знищені злом, якому скорилися». Зло ж полягає в тому, що знищення роду через жадобу не сприймається як щось погане. Саме тому в тексті згадуються закони роду, починаючи зі слів «Навіть якщо скрізь жадання наживи».
Задля полегшення свого нещастя, Арджуна мовив подумки: «Велике зло – це вбивство заради здобуття плодів, ще й з наміром завдати шкоди».
45 #
О, горе! Ми вирішили заподіяти велике зло,
якщо через жадібність готові вбивати
свою родину заради царства й втіхи!
Коментар до шлоки 45
Під словом “ми” маються на увазі як Каурави, так і Пандави. [Арджуна міркував:] «Що є найкращим для мене, якщо я маю здатність розрізняти, коли ніхто її не має? Відмовитись від битви, ось що буде правильним». Однак про те, що буде найкращим, він промовив так:
46 – 47 #
«Нехай краще озброєні сини Дгритараштри
уб’ють під час бою неозброєного мене» —
Так мовив Арджуна та посеред поля битви
занепокоєний та пригнічений сів
на сидіння колісниці та випустив лук зі стрілою.
Колофон (завершальне слово) та коментар до колофону #
Це перший розділ великої пісні.
Підсумковий коментар:
Навіть за умови відкидання двоїстості, мудрий не має здібності розрізняти, коли він стає безпорадним через зіткнення знання та незнання.
Перший розділ збірки сенсів Великої пісні Володаря, що створив вельмишановний, кращий з вчителів-шайвів, видатний Абгінаваґупта.
