Тож для того, хто зрозумів [главу] «Пізнання трьох цілей життя» першим методом у досягненні ками буде опанування навчальних дисциплін, оскільки без цього безпосередня практика неможлива. Тому оголошується глава «Перелік навчальних дисциплін».
Перелік55 [наводиться] у вигляді анотації. А детальне пояснення розглянуто в інших книгах та настановах. Демонструючи те, яким чином відбувається їх опанування, Ватсьяяна сказав:
Сутра 1.3.1. #
Нехай чоловік вивчає «Камасутру», а також навчальні дисципліни, які є її частиною, не зупиняючись [у вивченні] дгарми, артхи та навчальних дисциплін, які є їхньою частиною.
55 Перелік (samuddeśa) або метод вивчення засобом короткого найменування головних пунктів та детальне пояснення (nirdeśa) – терміни, що належать до методології вивчення науки (tantrayukti).
В цьому56 контексті шруті та смриті складають навчальні дисципліни дгарми, а наука про господарювання [відноситься до] артхи. Також до складу цих двох [дгарми та артхи] входить наука про державне управління оскільки вона є засобом збереження та процвітання [філософії, «Трикнижжя»57 та господарства],58 а також філософія59 оскільки вона є способом встановлення суті.
56 Зазвичай, в першому реченні після сутри коментатор повторює початок сутри або цитує окремі слова з неї у вигляді окремого речення. Таким чином коментатор зазначає початок коментаря саме до цієї сутри. З міркувань уникнення повторів у даному перекладі такі цитати або опускаються або вплетені в наступне речення.
57 «Трикнижжя» – це Ріґведа, Самаведа та Яджурведа.
58 Доданий в дужках контекст взятий з 4§ «Артхашастри» Каутільї, де детально йдеться про державне управління: ānvīkṣikītrayīvārttānāṃ yogakṣemasādhano daṇḍaḥ, tasya nītir daṇḍanītiḥ.
59 Для слова «філософія» застосовано термін ānvīkṣikī. Всередині індійської традиції існують різні інтерпретації, що саме сюди відносити. На думку Каутільї, філософія – це санкхʼя, йога та матеріалізм (sāṅkhyaṃ yogaḥ lokāyataṃ ca iti ānvīkṣikī (1.2.6)). Іншими авторами цей термін також вживається на позначення напрямку ньяї – науки про логіку, теорію пізнання, дискусії, дебатів тощо. Існують й інші інтерпретації цього терміну.
«Не зупиняючись» нехай приділяє час вивченню цих головних [напрямків]. Кожного окремо. Тим часом також «нехай вивчає» саме цю «Камасутру», та «навчальні дисципліни, які є її частиною», як, наприклад, спів та інші [мистецтва] за допомогою читання та слухання.
Сутра 1.3.2-4. #
Жінка [нехай вивчає «Камасутру»] до статевого дозрівання.
А як буде віддана заміж – з дозволу чоловіка.
Вчителі кажуть, що через те, що жінки не вивчають трактати, то їхнє навчання буде марним і тут.
«Віддана60 заміж», одружена, в сенсі віддана повністю. Віддача відбувається трьома способами: з думками, словами та діями. «З дозволу чоловіка», тобто коли чоловік дає згоду, тоді нехай навчається. Інакше її можуть вважати свавільною. «[Жінки] не опановують трактати», бо не придатні до текстів та неспроможні осягнути науку. «[І] тут» вчителі кажуть, що безглуздо навчати жінку науки про каму у формі [вказівки]: «це роби, а це не роби».
60 Яшодгара пояснює правило утворення слова «віддана» prattā, наводячи сутру з Паніні 7-4-47: niṣṭhāyām eva ‘acaḥ upasargāt taḥ ‘ iti tattvam. Після приставки, що закінчується на голосну (pra-), саме у випадку niṣṭhā (суфікси kta та ktavat 1-1-26) маємо [додати] -t, така суть.
Сутра 1.3.5. #
Однак Ватсьяяна вважає, що жінки опановують практику, а це передує [вивченню] трактату.
«Практику» те, що застосовують. Для жінок опанування [практики] і є метою, а для вже обізнаних [в ній] трактат опановувати не потрібно. Але коли б практика, що застосовується жінками не була оприлюднена наукою, яким же чином тоді інші можуть пояснити [її] жінкам? Тому не вірно, що навчання жінок є марним.
Сутра 1.3.6. #
Насправді так відбувається не тільки в цій науці, оскільки повсюди у світі лише деякі люди знаються в трактатах, а практика стосується кожної людини.
[Слово] «так» стосується опанування практики. «Не тільки в цій науці», тобто в науці про каму. Слово «оскільки» вжито у значенні аргументу. Говорячи «у світі» і далі Ватсьяяна демонструє, що так відбувається в усіх науках, наприклад, в граматиці, астрології тощо. «Лише деякі люди знаються в трактатах», тобто спроможні опанувати їх. Завдяки їм пізнається практика і тими хто спроможний [пізнати трактати] і тими, хто неспроможний, бо «[практика] стосується кожної людини». Опанування практики головніше за опанування трактату, хоча якщо пізнати трактат, то в результаті цього будуть знання і стосовно практики.
Сутра 1.3.7. #
Та основою для практики є саме трактат, навіть [про який відомо] віддалено.
«Навіть [про який відомо] віддалено» оскільки пізнання трактату відбувається з опорою на людину яка його знає. Завдяки Традиції, навіть малодоступний «трактат» є основою. Спочатку хтось один, знаючи трактат пізнає і практику, а від нього [вже вчиться] інший. Від того ще інший. Щодо цього Ватсьяяна наводить приклад:
Сутра 1.3.8. #
Оскільки існує граматика, то жерці, навіть необізнані в ній, застосовують в ритуалах заміну одного слова іншим61.
61 «Заміну одного слова іншим» – для цього вжито спеціальний термін «ūha».
Обміркувавши невстановлений сенс слова, що лунає відбувається нормування «заміни одного слова іншим». Про заміну слова шляхом використання іншої словникової форми, роду, вимови, йдеться в граматиці. Тому це граматика. «Жерці, навіть необізнані в ній» «застосовують в ритуалах» ту заміну слів, суть котрої [передана] Традицією. Як, наприклад, основне застосування [мантри звучить так]: «Слід роздавати освячену вогнем жертовну їжу у восьми посудинах». А відмінним [від основного] застосуванням буде наступним: «Той, хто прагне сакрального знання, нехай роздає сонячну жертовну їжу». Оскільки ознака дії така, що [їжу] слід роздавати, то вказуючи на сонце, тут відбувається заміна слів: «наче освячену вогнем, сонячну жертовну їжу нехай роздає».
Сутра 1.3.9. #
Оскільки існує астрологія, то [навіть необізнані в ній люди] виконують ритуали в сприятливі дні.
Навіть необізнані в астрології люди, звідкись дізнавшись [як правильно], «виконують ритуали» в дні [визначені] наукою, тому саме вона є основою.
Сутра 1.3.10. #
Так само конюхи та погоничі слонів, навіть не знаючи науки, приборкують коней і слонів.
Не вивчаючи трактатів ні про лікування слонів та коней, ні [інших трактатів] про слонів, вони [все одно] годують, приручають тощо. Тож навіть тут трактат є основою.
Та не вірно, що в цьому випадку лише трактат, навіть про який [відомо] віддалено, є доречною ілюстрацією. Однак теж саме і у звичайному житті. Тому Ватсьяяна сказав:
Сутра 1.3.11. #
Оскільки існує цар, навіть якщо він далеко, люди також не порушують правила. Це теж саме.
[Говориться] «далеко» через те, що [звідти] його не видно. Існує урегулювання оскільки він у будь-якому питанні наводить порядок. Через страх перед царем, люди не вчиняють проти правил. «Це теж саме», тобто порівняння підходить для пояснення.
З іншого боку деяким жінкам також належить опановувати трактати, тому Ватсьяяна сказав:
Сутра 1.3.12. #
Та відомо ж, що розум спокусниць (gaṇikā), а також дочок царів та можновладців просякнутий наукою.
Їх розум просякнутий, тобто відточений наукою. Можновладці – це васали або сюзерени, у яких багато майна.
Інакше, ознака цієї [науки] така, що вона має практикуватися у спосіб дресування слонів.
Сутра 1.3.13. #
Жінці слід таємно опановувати практику [ками] та трактат [повністю або хоча б] частково від певної довіреної людини.
«Від певної» від якої [жінка отримує] обидва знання: і щодо практики і щодо трактату. «Довіреної», тобто від гідної довіри, щоб не соромитись. Дурна жінка, яка неспроможна опанувати трактат, нехай [опановує] «практику». А розумна, спроможна його опанувати, нехай [вивчає] «трактат». Та, жінка, яка має середні розумові здібності нехай «опановує» трактат частково [а саме] розділ про любощі.
Сутра 1.3.14. #
Нехай молода дівчина таємно, наодинці практикує шістдесят чотири мистецтва, виконуючи вправи.
«Шістдесят чотири» [оскільки] існує шістдесят чотири [мистецтва]62. Нехай практикує те, що було вивчено до статевого дозрівання. «Таємно», щоб не соромитись. «Наодинці» за відсутності вчителя.
62 Саме число 64 має не стільки фактичне значення, як міфічне. Навіть в рамках цього тексту мистецтв згадується більше. Окрім того, в цьому коментарі та серед дослідників існують різні інтерпретації як саме проявлялося на практиці те чи інше мистецтво. Як, наприклад, сьоме мистецтво «[розкладання] квітів на постільну білизну» або двадцять друге «спритність в роботі» тощо.
Щодо того, ким може бути довірена [людина], Ватсьяяна сказав:
Сутра 1.3.15. #
А от наставниками молодих дівчат [можуть бути]: прийомна сестра, яка виросла разом з нею і вже кохалася з чоловіком; або подруга, яка має такий самий досвід та з якою можна безпечно поспілкуватись; сестра матері, яка також [кохалася з чоловіком] близького [з матірʼю] віку; досвідчена покоївка, якій можна довіряти і яка може замінити тітку; старчиха з якою були близькими раніше; а також сестра оскільки [на неї] можна покластися.
Слова «а от» [вжиті] щоб вказати на відмінність, бо чоловікам легко знайти вчителів через [те, що вони] незалежні. «Вже кохалася з чоловіком», тобто вже переживала пристрасть і є розуміння [щодо цього].
«Прийомна сестра», дитина матері. Оскільки вона «виросла разом з нею», то їй можна довіряти. Таким є перший наставник.
Або подруга, котра мала «такий самий досвід», а саме секс з чоловіком. «Безпечно [поспілкуватись]», тобто їй можна довіряти, бо між ними дружнє спілкування. Така друга [наставниця].
«Близького [з матірʼю] віку», тобто рівна за роками, [бо до неї] гідно мати прихильність та довіру. Слово «також» вживається у значенні «такий самий досвід». «Сестра матері» – тітка. Така третя [наставниця].
«Якій можна довіряти», на яку можна покластися. «Яка може замінити [тітку]», наче тітка. Її вважають сестрою матері. «Досвідчена покоївка» з багатим життєвим досвідом. Така четверта [наставниця].
«[З якою] була близькою раніше», яка заслуговує довіри. До якої ще давно виникла прихильність. «Старчиха» будь-яка, що живе на милостиню та вправно пересувається по країні. Така п’ята [наставниця].
«А також сестра», саме найстарша. Тоді вона може кохатися з іншим чоловіком в присутності старшої сестри, оскільки довіряє їй. Такою є шоста [наставниця].
[Далі] йдеться про пізнання «Камасутри» та навчальних дисциплін, які є її частиною. Зараз будуть коротко перелічені навчальні дисципліни про які йдеться в іншому трактаті63, а саме шістдесят чотири основних мистецтва. Двадцять чотири серед яких пов’язані з діями, а саме:
1. спів (gītam); 2. танці (nṛtyam); 3. гра на музичних інструментах (vādyam); 4. вміння писати (lipijñānam); 5. промовисто говорити (vacanaṃ ca udāram); 6. живопис (citravidhiḥ)64; 7. облицювання (pustakarma); 8. вирізання [тілаків] з листя (patracchedyam); 9. [плетіння] квіткових гірлянд (mālyavidhiḥ); 10. кулінарне мистецтво (āsvādyavidhānam); 11. перевірка коштовностей (ratnaparīkṣā); 12. шиття (sīvyam); 13. акторська майстерність (raṅgaparijñānam); 14. виготовлення аксесуарів [для театру] (upakaraṇakriyā); 15. метрологія (mānavidhiḥ); 16. обізнаність в засобах для існування (ājīvajñānam); 17. лікування тварин (tiryagyonicikitsitam); 18. обізнаність в оманливій поведінці шахраїв (māyākṛtaṃ pāṣaṇḍasamayajñānam); 19. кмітливість в іграх (krīḍākauśalam); 20. розуміння світського життя (lokajñānam); 21. спостережливість (vaicakṣaṇyam); 22. [вміння робити] масаж (saṃvāhanam); 23. прикрашати тіло (śarīrasaṃskāraḥ)65; 24. експертність (viśeṣakauśalaṃ).
63 Хоча тут згадано про інший трактат, але в доступних сьогодні джерелах вони не згадуються. І цей твір єдине джерело. В сутрі 1.3.17 Ватсьяяна називає даний перелік мистецтв «мистецтва з Панчали», оскільки вони були там проголошені. Панчала – історичний регіон в міжріччі Ґанґи та Ямуни вже згадувався в сутрі 1.1.10. Саме звідси походить один із вчителів традиції вчення про каму – Бабгру.
64 Або тут йдеться про вміння користуватися магічними засобами.
65 Або тут може йтися про очищення тіла.
Двадцять [мистецтв] пов’язані з азартними іграми. Серед них п’ятнадцять тих, що не стосуються живих істот, а саме66:
1. āyuḥprāptiḥ; 2. гра в кості (akṣavidhānam); 3. лихварство (rūpasaṃkhyā); 4. kriyāmārgam; 5. розуміння суті (bījagrahaṇam); 6. обізнаність у грі з фішками (nayajñānam); 7. karaṇādānam; 8. citrācitravidhiḥ; 9. gūḍharāśiḥ; 10. tulyābhihāraḥ; 11. kṣipragrahaṇam; 12. anuprāptilekhā smṛtiḥ; 13. agnikramaḥ; 14. затуманити голову обманом (chalavyāmohanam), а також 15. grahadānaṃ.
66 Далі, в коментарі до 16 сутри, Яшодгара, коментуючи список мистецтв Ватсьяяни, теж каже про азартні ігри і те, що їх поділяють на ті, що стосуються живих істот та ні. Але приклади ігор наводить інші. В цьому ж списку лише «гра в кості» та «затуманити голову обманом» мають аналог у списку Ватсьяяни. Про переважну кількість інших ігор немає ніяких згадок у доступних текстах, та і їх назва зустрічається лише тут, в коментарі до «Камасутри». Тому, поки не трапиться контекстний вжиток, такі ігри ми залишаємо без перекладу.
Пʼять [мистецтв, що стосуються азартних ігор що] пов’язані з живими істотами:
1. поставити [живих істот поруч] (upasthānavidhiḥ); 2. битва (yuddham); 3. [змагання з] крику (rutam); 4. підводити [живих істот один до одного] (gatam) а також 5. [змагання в] ритмічному русі.
Шістнадцять [мистецтв] стосуються ліжка, а саме:
1. розуміти настрій чоловіка (puruṣasya bhāvagrahaṇam); 2. проявити свої емоції (svarāgaprakāśanam); 3. допускати до різних частин тіла (pratyaṅgadānam); 4. догляд за нігтями та зубами (nakhadantayorvicārau); 5. знімання паска, що підтримує одяг (nīvīsraṃsanam); 6. невимушено торкатися прихованих [місць тіла] (guhyasya saṃsparśanānulomyam); 7. майстерність щодо оргазму (paramārthakauśalam); 8. збуджуватись (harṣaṇam); 9. [підтримувати] задоволення на одному рівні (samānārthatākṛtārthatā); 10. збуджувати (anuprotsāhanam); 11. діяти ніжно або жорстко (mṛdukrodhapravartanam); 12. утримуватися від справжньої жорсткості (samyakkrodhanivartanam); 13. заспокоїти розгніваного (kruddhaprasādanam); 14. піти [коли інший] заснув (suptaparityāgaḥ); 15. поведінка під час нічного сну (caramasvāpavidhiḥ); 16. зберігання таємниці (guhyagūhanam).
Чотири мистецтва – вищі, а саме:
1. плачучи, зв’язувати обіцянкою коханого (sāśrupātaṃ ramaṇāya śāpanam); 2. виконання своїх обіцянок (svaśapathakriyā); 3. супроводжувати [коханого] в дорозі (prasthitānugamanam); 4. розглядати [кохану людину] знову і знову (punaḥ punarnirīkṣaṇaṃ). Такі основні шістдесят чотири мистецтва.
Розповідають про [те, що існує] п’ятсот вісімнадцять мистецтв подібних до цих, тобто таких, що засновані на подібному. [Практику тих мистецтв] у цьому переліку, що пов’язані з діями та азартними іграми здебільшого починають з дитинства.
[Ватсьяяна теж] називає перелік шістдесяти чотирьох [мистецтв], класифікувавши їх іншим чином. Але ті, що стосуються ліжка та вищі мистецтва розглядаються переважно у складі додаткових дійств67. Тож варто знати, що існують шістдесят чотири подібних мистецтва з Панчали про які ще буде нагода розповісти.
67 В коментарі до сутри 1.1.86 йшлося що цей трактат має два положення: основне та додаткове дійство. Додаткове – це спосіб за допомогою якого зближуються чоловік та жінка. Про них ще йтиметься далі.
Далі Ватсьяяна оголосив шістдесят чотири доцільних [мистецтва]:
Сутра 1.3.16. #
1. спів (gītam);
2. гра на музичних інструментах (vādyam);
3. танці (nṛtyam);
4. живопис (ālekhyam);
5. вирізання тілаки (viśeṣakacchedyam);
6. розкладання рису, квітів та їжі (taṇḍulakusumavalivikārāḥ);
7. [розкладання] квітів на постільну білизну (puṣpāstaraṇam);
8. фарбування зубів, одягу та [різних] частин тіла (daśanavasanāṅgarāgaḥ);
9. мощення підлоги дорогоцінним камінням (maṇibhūmikākarmam);
10. застеляння ліжка (śayanaracanam);
11. гра на водних музичних інструментах (udakavādyam);
12. бризкати водою (udakāghātaḥ);
13. застосування магії (сitrāḥ ca yogāḥ);
14. мистецтво плетіння квіткових гірлянд (mālyagrathanavikalpāḥ);
15. мистецтво закріплювати [на голові] квіткові прикраси та вінки (śekharakāpīḍayojanam);
16. мистецтво вбиратися (nepathyaprayogāḥ);
17. мистецтво прикрашати вуха (karṇapatra-bhaṅgāḥ);
18. виготовлення парфумів (gandhayuktiḥ);
19. виготовлення прикрас (bhūṣaṇayojanam);
20. чаклунство (aindrajālāḥ);
21. засоби Кучумари68 (kaucumārāḥ ca yogāḥ);
22. спритність в роботі (hastalāghavam);
23-24. приготування різноманітних овочів, юшки та страв, а також виготовлення напоїв, соків, підсилювачів смаку та лікерів (vicitraśākayūṣabhakṣyavikārakriyā, pānakarasarāgāsavayojanam);
25. шиття голкою (sūcīvānakarmāṇi);
26. гра нитками (sūtrakrīḍā);
27. гра на лютні та барабані (vīṇāḍamarukavādyāni);
28. розгадування загадок (prahelikā);
29. віршування (pratimālā);
30. скоромовки (durvācakayogāḥ);
31. декламування книг (pustakavācanam);
32. знання драми та оповідань (nāṭakākhyāyikādarśanam);
33. [мистецтво] завершувати строфу (kāvyasamasyāpūraṇam);
34. мистецтво плетіння полотна з очерету (paṭṭikāvetravānavikalpāḥ);
35. токарна справа (takṣakarmāṇi);
36. теслярство (takṣaṇam);
37. архітектура (vāstuvidyā);
38. перевірка монет та коштовного каміння (rūpyaratnaparīkṣā);
39. металургія (dhātuvādaḥ);
40. обізнаність щодо джерел кришталю та його інкрустації (maṇirāgākarajñānam);
41. садівництво (vṛkṣāyurvedayogāḥ);
42. влаштування боїв баранів, півнів та перепілок (meṣakukkuṭalāvakayuddhavidhiḥ);
43. вчити говорити папуг та дроздів (śukasārikāpralāpanam);
44. майстерно виконувати натирання, масаж та доглядати за волоссям (utsādane saṃvāhane keśamardane ca kauśalam);
45. утаємничена розповідь (аkṣaramuṣṭikākathanam);
46. використання незрозумілої мови (mlecchitavikalpā);
47. знання мов різних регіонів (deśabhāṣāvijñānam);
48. прикрашання колісниць квітами (puṣpaśakaṭikā);
49. знання прикмет (nimittajñānam);
50. створення транспортних засобів (yantramātṛkā);
51. запамʼятовування (dhāraṇamātṛkā);
52. спільне читання (saṃpāṭhyam);
53. відновлення віршів подумки (mānasī kāvyakriyā);
54. знання словників (abhidhānakoṣaḥ);
55. знання просодії (сhandojñānam);
56. літературна творчість (kriyākalpaḥ);
57. вводити в оману (сhalitakayogāḥ);
58. мистецтво носити одяг (vastragopanāni);
59. різноманітні азартні ігри (dyūtaviśeṣāḥ);
60. гра в кості (ākarṣakrīḍā);
61. ігри для дітей (bālakrīḍanakāni);
а також осмислення таких галузей знань як 62. мистецтво етикету (vainayikīnī),
63. мистецтво перемагати (vaijayikī) та
64. фізична культура (vyāyāmikī) – ось шістдесят чотири навчальні дисципліни, які є частиною цілого [знання] «Камасутри».
68 Кучумара – один з попередніх до Ватсьяяни вчителів про каму. Його імʼя згадується в сутрі 1.1.17 де йдеться, що він промовив розділ «Про таємне» на основі якого Ватсьяяна потім склав 7 розділ «Камасутри».
Чотири [мистецтва], а саме: спів, гра на музичних інструментах, танець та живопис здебільшого пояснені у своїх встановлених трактатах. Проте, [тут теж] про них коротко йдеться:
1. «Спів».
«Слід розуміти чотири компоненти співу: мелодію, композицію, ритм та уважність»69.
69 Gāndharvaveda трактат, де розглядається спів.
2. «Гра на музичних інструментах».
«Музичні інструменти [поділяються на ті, що виготовлені]: виключно з металу, дерева, каменю чи глини, як, наприклад, гонг; обтягнуті шкірою, як барабан; струнні, як лютня та духові, як флейта»70.
70 Гра на музичних інструментах, а також драматичне мистецтво і танець розглядаються в трактаті Бгарати «Натьяшастра» (Nāṭyaśāstra).
3. «Танці».
«[Говорячи] коротко, танець це: положення рук та ніг (karaṇa71); рухи та положення інших частин тіла (ańgahāra72); обставини (vibhāva73); почуття [самого виконавця] (bhāva74); зовнішній прояв почуття (anubhāva75); та почуття, яке виникає у глядача (rasa76)».
71 108 класичних karaṇa зображені в храмі Шиви Натараджі в місті Чідамбарам південної Індії.
72 Існує тридцять два різновиди aṅgahāra. Karaṇa та aṅgahāra в поєднанні створюють стиль танцю.
73 Vibhāva буває двох типів: ālambana і uddīpana. Ālambana vibhāva означає фундаментальні елементи, наприклад, чоловіка і жінку. Uddīpana vibhāva – це елемент, який викликає хвилювання, наприклад, місячна ніч, весняний сезон, вечірній вітерець тощо.
74 Описується девʼять базових почуттів (bhāva): любов (rati), веселість (hāsa), журба (śoka), гнів (krodha), бадьорість (utsāha), страх (bhaya), відраза (jugupsā), здивування (vismaya) і спокій (śama).
75 Наприклад, сором’язливість, усмішка, подих тощо.
76 Те почуття (bhāva), що випромінює актор, переживається глядачем як rasa. Їх існує девʼять різновидів, відповідно до почуттів що випромінює актор: śṛṇgāra, hasya, karuṇa, raudra, vīra, bhayānaka, bīvatsa, adbhuta і śānta.
Танець присутній у двох напрямках: драматичне мистецтво (nāṭya) та професійний танець (anāṭya). Кажуть що:
«Драматичне мистецтво – це імітація подвигів жителів неба, світу смертних або підземного світу. Професійний танець належить танцюристам».
Однак слід знати, що в іншому трактаті їх зазначено окремо щоб пояснити відмінність драматичного мистецтва від танцю.
4. «Живопис».
«Існує шість аспектів живопису: розрізнення форми, вимірювання пропорцій, застосування емоцій та естетики, подібність [до зображуваного] та застосування кольорів».
[Практика] цих [чотирьох мистецтв] пробуджує почуття в інших [людях] та приносить задоволення самому собі.
5. «Вирізання тілаки».
Тілака – це особлива позначка, яка наноситься на чоло. Її вирізали у різних формах з листочків берези (bhurja) та інших [дерев]. [Це мистецтво] ще називається «вирізання [тілаки] з листочків», і [щодо нього] насправді Ватсьяяна ще скаже: «Нехай надсилає вирізані листочки, які [передають] різні наміри»77. Заради поваги до жінок слід розуміти особливості позначки, бо їм це дуже приємно.
77 Ймовірно, що аналогом цього мистецтва в наш час є валентинки.
6. «Розкладання рису, квітів та їжі».
Розкладання в храмах Сарасваті чи Камадеви на вимощених дорогоцінним камінням підлогах, непошкоджених рисових зерен різних кольорів, як акт поклоніння [божеству]. Також [це мистецтво про] розкладання сплетених квітів різних кольорів заради пуджі, також як акт поклоніння [божеству], наприклад, як на Шивалінгам. Саме ж плетіння є частиною [мистецтва] «плетіння гірлянд», та оскільки тут характерною особливістю є акт поклоніння, то це мистецтво зазначається окремо78.
78 Ймовірно, vali-vikāra (або bali-vikāra) стосується розкладання їстівних продуктів для підношення божеству, хоча Яшодгара цю частину мистецтва не коментує.
7. «[Розкладання] квітів на постільну білизну».
Це саме розсипання різнобарвних квітів, наприклад, зшитих голкою. Інше розуміння [цього мистецтва], як «[створення] клумб» (puṣpaśayanam), наприклад, в спочивальні, священному місці чи в альтанці.
8. «Фарбування зубів, одягу та [різних] частин тіла».
Слово «фарбування» застосовується до кожного [напрямку]. В цьому контексті фарбування частин тіла або їх очищення здійснюється шафраном тощо. [Це мистецтво також] називається «способи фарбування» (rañjanavidhiḥ). Оскільки для жінок надзвичайно важливо прикрашати зуби та подібне, тож, заради поваги [до них, потрібно] про це знати.
9. «Мощення підлоги дорогоцінним камінням».
[Мощена] дорогоцінним камінням підлога, тобто інкрустована земля. Мощення відбувається шляхом розколювання смарагдів та інших видів коштовного каміння. В спеку на такій підлозі можна попити та відпочити.
10. «Застеляння ліжка».
Застеляння ліжка [здійснюється] з огляду на погоду, наявність пристрасті, відчуженості чи нейтрального [стану], а також залежно від того, чи перетравилася їжа.
11. «Гра на водних музичних інструментах».
Музичний інструмент, що застосовується у воді, як, наприклад, muraja79.
79 Різновид барабана.
12. «Бризкати водою».
Бризкання водою [здійснюється] шляхом виприскування руками чи спеціальними засобами. Обидва мистецтва: [гра на водних музичних інструментах і бризкання водою], входять до складу ігор у воді.
13. «Застосування магії».
Це різноманітні засоби [навести] нещастя, [спричинити] сивину чи [втрату] органу чуття тощо. Такі цілі виникають через злість внаслідок обману з боку іншої [людини]. Ватсьяяна розповість про них в [сьомому розділі] «Про таємне», але оскільки Кучумара80 їх не назвав в мистецтві «Засоби Кучумари», [тож тут] про них йдеться окремо.
80 Згідно з сутрою 1.1.17 Кучумара був одним із вчителів ками та тим, хто розлого пояснив питання сьомого розділу «Камасутри». Також його іменем називається двадцять перше мистецтво «засоби Кучумари» в якому йдеться про магію.
14. «Мистецтво плетіння квіткових гірлянд».
Мистецтво плетіння гірлянд, наприклад, з квітів які очищені від листя, для вшанування богів, а також для вбрання.
15. «Мистецтво закріплювати [на голові] квіткові прикраси та вінки».
Існує «мистецтво плетіння», проте закріплювати [квіткові прикраси] – це інше мистецтво. Щодо нього, то квіткові прикраси носять на маківці голови шляхом встановлення тримача. А вінки, сплетені у формі кола – користуючись дерев’яними [шпильками]. Розташування квітів різних кольорів – це і є закріплення. Про розташування [квіткових прикрас] неодмінно йдеться заради поваги, оскільки обидва ці [мистецтва] є головними у складі вбрання світської людини.
16. «Мистецтво вбиратися».
Прикрашати зовнішність тіла одягом, квітковими гірляндами [тощо] з огляду на місце і час задля краси.
17. «Мистецтво прикрашати вуха».
Особливо прикрасити вуха, наприклад, [сережками] зі слонової кістки або мушлі з ціллю [красиво] вбратися.
18. «Виготовлення парфумів».
Застосування [цього мистецтва] широко відоме і роз’яснюється у своєму встановленому трактаті81.
81 Про виготовлення парфумів йдеться в трактаті «Bṛhatsaṃhitā» Varāhamihira у 77 розділі.
19. «Виготовлення прикрас».
Прикраси, що використовуються бувають двох видів: saṃyojya та asaṃyojya. В цьому контексті виготовлення [прикрас] типу saṃyojya – це [нанизування] кришталів, перлин, коралів [на нитку], як, наприклад, намисто з одного ланцюжка (kaṇṭhikā) чи 1008 (indracchanda). Asaṃyojya – це створення браслетів, сережок тощо. Ці обидва [види прикрас] є частиною вбрання. Однак [мистецтво] «виготовлення прикрас» не стосується [прикрашання] тіла, про це стає зрозумілим саме завдяки «мистецтву вбиратися».
20. «Чаклунство».
Чаклунство – це засоби які спантеличують, як, наприклад, споглядання війська в оселі богів. Вони описані в трактаті «Indrajāla» та інших.
21. «Засоби Кучумари».
Засоби Кучумари [застосовуються] як засіб досягти те, що недосяжно іншими методами, наприклад, зробити [некрасиву людину] красивою.
22. «Спритність в роботі».
Легкість рук у кожній справі заради економії часу. [Це мистецтво інтерпретується також як вміння] спритно забрати [якийсь] предмет заради розваги або щоб здивувати.
23-24. «Приготування різноманітних овочів, юшки та страв», а також «виготовлення напоїв, соків, підсилювачів смаку та лікерів».
Їжа поділяється на чотири види: тверда, м’яка, напіврідка та рідка. В цьому контексті м’яка їжа – це, наприклад, рис та гарнір. Приготування гарніру, зазвичай, важко пізнати, тому Ватсьяяна вказує в цій сутрі на овочі як найкращі для гарніру інгредієнти. Кажуть, що існує десять видів овочів:
«Відомо, що овочі бувають десяти видів: коренеплоди, листя, молоді пагони, бруньки, плоди, стебло, пагін, шкірка, цвітіння та шипи».
Рідка їжа буває двох видів: приготована на вогні та ні. В цьому контексті перша ще називається юшкою. Вона теж буває двох видів: приготована з настою бобів та подібного та приготована з відварів.
Тверда їжа – це ласощі тощо. Приготування цих різноманітних [страв] здійснюється на вогні.
Рідка їжа приготована без вогню також буває двох видів: змішана та ні. Змішана їжа, своєю чергою, буває розчинена у воді та нерозчинена. Розчинена у воді [рідка їжа] називається «напій» і готується шляхом поєднання води з патокою, тамариндом тощо. Нерозчинена у воді [їжа] називається «соком». Він готується шляхом поєднання пальмових чи бананових плодів з екстрактом рослин.
Використовуючи слово «лікер», Ватсьяяна вказує на змішану [рідку їжу]. Саме такого виду лікер готується завдяки змішуванню [та буває] слабкий, середній та міцний.
Вказуючи на «підсилювачі смаку» Ватсьяяна інформує про напіврідку їжу, оскільки, кажуть, що вона буває трьох видів:
«Знавці підсилювачів смаку знають, що вони мають солоний, кислий чи гострий смак, трохи змішаний із солодким та бувають напіврідкі, [у вигляді] порошку та рідкі».
Ці чотири види кулінарного мистецтва пояснені задля стійкості тіла. Щоб продемонструвати способи приготування [їжі] наводиться класифікація: [приготована] на вогні та без вогню. Наприклад, овочі, в цьому контексті, готуються на вогні, а напої – без. Оскільки [якби не ця класифікація], то інакше варто було казати «кулінарне мистецтво». Та через цей поділ на способи приготування, відомі два види кулінарного [мистецтва]. І хоча воно одне, через вплив цієї [класифікації, тут] йдеться про два види готування.
25. «Шиття голкою».
Шиття голкою, тобто з’єднання за допомогою голки. Воно буває трьох видів: пошиття, штопання та декорування. Перший вид, в цьому контексті, стосується, наприклад, верхнього одягу. Другий – порваного. Третій – ковдри, постільної білизни та подібного. Це мистецтво добре відоме.
26. «Гра нитками».
Тим чи іншим способом показувати нитками алюзії, загадки тощо. Також це про те, як порізавши або спаливши [нитки] показувати їх знову цілими завдяки розміщенню на пальцях. [Ще до цього мистецтва відноситься] зображення божественної сім’ї та подібного. Такого роду [мистецтво] застосовується саме для гри.
27. «Гра на лютні82 та барабані».
Хоча струнні музичні інструменти входять до складу [мистецтва гри на] музичних інструментах, проте, лютня є найважливішою. Щодо гри на барабані, то їй обов’язково потрібно [вчитися] з дитинства оскільки це важко опанувати. Тоді, звуки, що лунають будуть сприйматися зрозуміло.
82 Цікавий опис лютні зустрічаємо в Айтарея-араньяка 3.2.5:
«Отже, як відомо, ця лютня є божественною, та лютня, зроблена людьми, є її подобою. Як у тієї є головка, так є голова й у цієї. Як у тієї є черево, так є звучання у цієї. Як у тієї є язик, так є орган мови у цієї. Як у тієї є струни, так є пальці у цієї. Як у тієї є тони, так є голосні у цієї. Як у тієї є дотики, так є приголосні у цієї. Як та є носійкою звуку та натягнутою, так і ця є носійкою звуку та натягнутою. Як та є вкритою волосяною шкірою, так і ця є вкритою волосяною шкірою. Адже раніше лютню насправді вкривали волосяною шкірою».
28. «Розгадування загадок».
[Це мистецтво] широко відоме серед людей як гра та змагання.
29. «Віршування».
Відоме як «останній склад» це [мистецтво практикується] заради гри та змагання. Як кажуть:
«Те називається «віршуванням», коли у відповідь один одному вони читають вірші, об’єднуючи останній склад [попереднього вірша з наступним]».
30. «Скоромовки».
Коли вимовляються [слова], що мають складне звучання та значення – це називається скоромовкою. Вони застосовуються заради гри та змагання.
Приклад [скоромовки] з «Дзеркала поезії»83:
«Той, хто надприродною силою вістря зуба колись швидко підняв догори землю, що знаходилася у воді, хто знищує ворогів богів, хто дійсно має вшановуватися жерцями, у кого на знаменах [той, хто поїдає] змій, нехай він захищає нас!84»
[Іншими словами] сенс у цього такий: «надприродною силою вістря зуба колись» – за давніх часів; «швидко» – миттєво; «землю» – край; «що знаходилася у воді» – у підземному світі, «підняв» – підкинув вгору; «ворогів богів» – асурів; «хто знищує» – вбиває їх; «дійсно» – вжито, щоб витримати розмір вірша; «має вшановуватися жерцями» – брагманами; «[той, хто поїдає] змій» – Гаруда; «у кого на знаменах» цей [Гаруда].
83 Твір «Дзеркало поезії» Дандіна («Kāvyādarśa» Daṇḍin) вірогідно дійшов до нас лише частково. У сучасному виданні цієї цитати ми не знаходимо. У передмові до іншого твору Дандіна «Авантісундарі» 1954 р. Махадева Шастрі робить припущення, що коли Яшодгара писав коментар на «Камасутру» в «Дзеркалі поезії» існував розділ, присвячений мистецтвам – Kalāpariccheda.
84 daṃṣṭrāgrarddhyā prāgyo drākkṣmāmambvantaḥsthāmuccikṣepa । devadhruṭkṣiddhyṛtvikstutyo yuṣmānso’vyātsarpātketuḥ ॥ Накопичення приголосних створює складність вимови. Мова йде про Вішну.
31. «Декламування книг».
Мелодійне декламування актором та іншими поезії, що міститься в книгах, з інтонацією відповідно до почуттів, які мають з’явитися у слухача (rasa), як, наприклад, симпатія (śṛṅgāra). [Декламування виконується] щоб викликати почуття у слухача, а також заради свого задоволення.
32. «Знання драми та оповідань».
Знання, тобто розуміння драми, оскільки вона широко представлена у прозових та віршованих поетизованих творах, а також [знання] оповідань, оскільки вони переважають серед прози. Це мистецтво не називається «знанням поетизованих творів», а містить назви жанрів через повагу до [них]. Кажуть що існує десять видів драми:
«Існують [такі] різновиди мистецтва драми: nāṭaka, aṅka, vīthī, īhāmṛga, ḍima, bhāṇa, vyāyoga, samavakāra, prahasana».
33. «[Мистецтво] завершувати строфу».
«Завершувати85» збирати разом. «Строфа», як, наприклад, шлока; «завершувати строфу» сенс такий, [потрібно доповнити] четверту частину строфи (pāda). Завершення строфи [практикується] заради гри та змагання. Приклад наводиться в «Дзеркалі поезії»:
āśu āsan janayati rāja-mukhya-madhye’ iti ।
85 В наступних реченнях Яшодгара пояснює граматичне утворення слова «завершувати» або «складати» – samasyā, оскільки зазвичай при подібному словоутворенні перша голосна має бути у сильному ступені. Для цього він цитує Кашіку до сутри Паніні 6.4.146: ‘saṃjñāpūrvako vidhir anityaḥ’ – Правило не є сталим, якщо йому передує визначення. Тут вріддгі першого складу не відбувається через непоширеність форми. Є й інше пояснення, що ця форма походить від іншої основи, тому Яшодгара наводить ще одну сутру Паніні 3.3.113: ‘kṛtya-lyuṭo bahulam’ – Суфікси kṛtya та lyuṭ вживаються різноманітно. Тобто вріддгі не відбувається внаслідок різноманітного вживання: sama «повний» + суфікс kyap + вставка suk; або приставка sama «разом» + as «спрямовувати» + суфікс kyap або ṇyat.
Цю частину вірша з [книги] «Подорожі Вішну» розділу «Книга про намагання» потрібно поєднати з трьома іншими частинами і таким чином незавершена строфа буде доповнена.
Ось три частини [разом з першою]:
«Через стурбованість, він швидко зібрав серед провідних царів зразки коштовностей в трьох світах заради полону Вішну, який прийшов до міста Двірада з посланням, що було організовано оточенням Дгритараштри86».
86 dautyena dviradapuraṃ gatasya viṣṇorbandhārthaṃ prativihitasya dhārtarāṣṭraiḥ । rūpāṇi trijagati bhūtimanti ropādāśvāsañjanayati rājamukhyamadhye ॥
Тут Дурйодгана та інші влаштували нараду, щоб схопити Вішну. Вони швидко зібрали всі види коштовностей у трьох світах серед зібраного народу, такого як Рама, Карна та провідних царів, що привезли вантажі.
[Саме останні] ці шість мистецтв починаючи з «розгадування загадок» пов’язані з майстерністю володіння словом переважно застосовуються і тому зібрані тут.
34. «Мистецтво плетіння полотна з очерету».
Мистецтво плетіння з очерету полотна для [виготовлення, наприклад] ліжка чи сидіння. Мистецтво плетіння є загальновідомим.
35. «Токарна справа».
Дії на токарному верстаті з предметами із простих матеріалів.
36. «Теслярство».
Робота тесляра заради виготовлення ліжок, стільців тощо.
37. «Архітектура».
Застосовується для будівництва домів.
38. «Перевірка монет та коштовного каміння».
Монети це карбовані гроші, як, наприклад, дінара. Коштовне каміння – алмаз, кришталь, перлина тощо. Перевіряти їх на якість, недоліки та вартість – це частина справи.
39. «Металургія».
[Інша назва] «геологія», оскільки це [мистецтво] є засобом знання видобутку, очищення, сплавлення глини, каменів, дорогоцінних камінів та руд з метою прибутку.
40. «Обізнаність щодо джерел кришталю та його інкрустації».
Розуміння інкрустації кварцу та кришталю з метою [виготовлення] прикрас, а також місць зародження рубінів, кришталю тощо заради прибутку.
41. «Садівництво».
Різноманітні заходи щодо лікування, вирощування та догляду [за рослинами] прибудинкового саду.
42. «Влаштування боїв баранів, півнів та перепілок».
Це організація азартних ігор з живими істотами, що здійснюється заради гри та змагання. В цьому мистецтві організація битви складається з чотирьох частин, як, наприклад, наближення [живих істот один до одного].
43. «Вчити говорити папуг та дроздів».
Оскільки папуги та дрозді, які навчені говорити людською мовою, декламують красномовні вирази та переказують повідомлення.
44. «Майстерно виконувати натирання, масаж та доглядати за волоссям».
Догляд буває двох видів: стопами та руками. У цьому мистецтві «натиранням» називається [саме] те, що здійснюється стопами, а «доглядом за волоссям» – виконання руками масляного масажу голови (аbhyaṅgakarma). Мистецтво називається саме так, оскільки волосся стає доглянутим завдяки масляному масажу. Натиранням вважається і догляд за іншими частинами тіла. Волосся згадується тут, щоб зауважити значущість [цього догляду]. Майстерність в ньому потрібна, щоб привабити іншого.
45. «Утаємничена розповідь».
«Утаємничена», тобто прихована, наче жменя складів. Це [мистецтво буває двох видів]: з використанням слів, та без. Коли воно застосовується із використанням слів, то це називається akṣaramudrā87. Таким чином, розповідь виконується як для обговорення прихованих тем, так і для того, щоб стисло [переказати] книгу. Вчитель Равігупта присвятив цьому окрему главу в поемі «Перемога світла місяця88», там сказано:
«Не розуміючи вислів ākṣaramudrā, що за розміром в кілька сутр все ясне робить важко зрозумілим, в якому багато фраз, він потопає в океані слів».
Щодо цього наводиться приклад:
‘me-vṛ-mi-ka-siṃ-ka-tu-vṛ-dha-ma-kuṃ-mī
mū-dha-sa-bān-su-śa-ka-ni-dha-ka-ā-vyāḥ ।
phā-cai-vai-jyai-ā-śrā-bhā-ā-kā-mā-pau-mā ca eva ॥
Сенс вірша такий, що у першому рядку названі знаки зодіаку починаючи з Овна89. У другому рядку, вказуються характерні особливості сонячних знаків, починаючи від точки сходу Сонця: тіло, багатство, спорідненість, родичі, син, ворог, супутник життя, руйнування, обов’язок, активність, надходження, витрати90. В останній частині [вірша вказуються] місяці, починаючи з Пхалгуна91.
87 Буквально «печатка літер», або «мудра складів».
88 Сandraprabhāvijaya.
89 Кожен склад є першим в найменуванні знаків зодіаку: meṣa (Овен), vṛṣa (Телець), mithuna (Близнюки), karkata (Рак), siṃha (Лев), kanyā (Діва), tulā (Терези), vṛścika (Скорпіон), dhanu (Стрілець), makara (Козоріг), kumbha (Водолій), mīna (Риби).
90 mūrti, dhana, sahaja, bāndhava, suta, śatru, kalatra, nidhana, dharma, karma, āya, vyāya.
91 Місяці, що відповідають знакам зодіаків: phālguna, caitra, vaiśākha, Jyaiṣṭha, āṣāḍha, srāvaṇa, Bhādra, āśvina, Kārtika, Mārgaśirṣa (тобто Agrahāyaṇa), Pauṣa, Māgha.
[Коли це мистецтво застосовується] без використання слів, то воно називається «bhūtamudrā». Розповідь із застосуванням цього [мистецтва] використовується для обговорення прихованих тем. Кажуть що:
«Існує сім класів мудри: muṣṭi, kiśalaya, chatā, cārī, patākikā, patākā та aṅkuśamudra. Пальці позначають літери92, а голосні до них розташовані на суглобах пальців. Завдяки їх об’єднанню [створюється] належна літера. [Такий спосіб] відомий як bhūtamudrā».
92 Санскритська абетка складова. Позначення кожної приголосної за замовчуванням містить також голосну фонему «а». Якщо потрібно вказати іншу голосну, то для цього вказують додатку графему.
Своєю чергою буде розглянута й інша bhūtamudrā, що згадується в поемах.
46. «Використання незрозумілої мови».
Незрозуміла мова це така, що [наче] складається зі справжніх слів, але через перестановку складів стає незрозумілою. Застосовується для обговорення прихованих тем. Існує багато її різновидів, про які розповідали попередні вчителі, як, наприклад:
«Якщо замінити короткі та довгі голосні, носові та шиплячі на приголосні, то [мову] буде важко зрозуміти. [Такий різновид незрозумілої мови] називається Каутільєвська».
[Інший різновид] під назвою «mūladevīya» [полягає в тому, що] «а» змінюється на «ka», «kha» на «ga», «ca» на «ṭa», «ta» на «pa» а «ya» на «śa». Інші літери залишаються без змін.
[І ще один приклад, де] те, що складно написане, написане [саме так] для втаємничення:
grahanayanavasusametaṃ ṣaḍānanākhyāni sāgarā munayaḥ ।
jvalanāṅgaṃ tukaśṛṅgaṃ durlikhitaṃ gūḍhalekhyam idam ॥ 93
93 Ймовірно тут йдеться про числа. Індійці часто застосовують якесь поняття в сенсі числа, яке з ним пов’язане. І хоча більшість слів вкладаються в цю гіпотезу, проте не всі. Так, graha – це девʼять планет, nayana – два ока, vasu – вісім богів, sāgara – чотири океани, muni – сім мудреців, jvalana – три види жертовного вогню, aṅga – шість частин тіла (голова, руки, груди, бокові сторони, талія, стопи).
Існують також й інші способи, які можна зустріти.
47. «Знання мов різних регіонів».
Для того, щоб пояснити речі, які не варто розголошувати, а також для ведення справ з цими регіонами.
48. «Прикрашання колісниць квітами».
Використання квітів задля прикрашання колісниці.
49. «Знання прикмет».
Прикмета – це пошук натяків, що відповідають [певним] характеристикам, в результаті чого з’являється знання про [настання] хороших та поганих подій. Це мистецтво застосовується також для того, щоб відповісти тому, хто [приходить] із запитанням.
«У тебе будуть любощі з такою-то жінкою!» – так звучать [пророцтва] подій, що у більшості випадків викликають сміх у Ками. Про знання прикмет сказано у загальних рисах.
50. «Створення транспортних засобів».
Науку про конструювання транспортних засобів, які працюють за допомогою живої істоти або без, [а саме]: yāna (слони, коні, колісниці, карети), udaka (транспортні засоби пов’язані з водою або маніпулюванням рухом води) та saṅgrāma (транспортні засоби призначені для війни) промовив Вішвакарман.
51. «Запам’ятовування».
Існує підручник, де йдеться про запам’ятовування почутої книги. Кажуть, що:
«Предмет (vastu), лексика (koṣa), зміст (dravya), характеристика (lakṣaṇa) і висновок (hetu) – такі пʼять компонентів є суттю настанови щодо запам’ятовування».
52. «Спільне читання».
Застосовується заради гри та змагань. В цьому мистецтві один декламує попередньо вивчений напам’ять текст, а другий, не чувши його раніше, так само декламує разом з ним94.
94 Це вміння повторити вірш дослівно одразу після прослуховування, що вірогідно, доводить заслугу і геніальність другого виконавця.
53. «Відновлення віршів подумки».
Думка виникає в голові (manas). [Це мистецтво] буває двох видів, те, що застосовуються у видимий [спосіб] та невидимий. Щодо першого виду: дехто записує вірш, вказуючи приголосні літери у вигляді, наприклад, синіх лотосів, поєднуючи їх з анусварою та вісаргою де вони й мають бути для того, щоб сенс [вірша] був непроявленим. А інший читає [його, відновлюючи] склади завдяки практиці щодо мори, сандг, лігатур, пробілів між словами, просодії, поєднання слів тощо. Таким чином цей спосіб мистецтва стосується видимого [способу].
Однак коли [дехто лише] почувши оголошене та здогадавшись як було до цього, декламує так само послідовно, тоді це мистецтво буде стосуватися невидимого [способу].
Це мистецтво ще називається «ākāśamānasī». Обидва [його способи] застосовуються заради гри та змагання.
[Наступні три мистецтва стосуються] створення поезії на санскриті, пракриті чи народних мовах. Це широко розповсюджено.
54. «Знання словників».
Як, наприклад, [словник] Utpalamālā.95
95 Йдеться про знання лексики, синонімів, роду слів.
55. «Знання просодії».
[Вчителі, як, наприклад] Piṅgalа виклали знання стосовно просодії.
56. «Літературна творчість».
[Це мистецтво про] правила складання віршів [та вміння використовувати] поетичні прикраси, саме такий тут сенс.
Ці три мистецтва є частиною створення поезії (kāvyakriyā) та [практикуються] щоб розуміти вірші інших [поетів].
57. «Вводити в оману».
Щоб одурманити іншого. Кажуть що:
«[Дехто], застосовуючи [грим та перевтілюючись] в різних богів, демонструє когось іншого – це приклад [мистецтва] вводити в оману.
Ваюнанда, [прийнявши] іншу форму, надприродну та завдяки [отриманій] могутності підступившись до Кічаки, обманув [її], як Шурпанакха Раму».
58. «Мистецтво носити одяг».
Одягнутись так, щоб навіть якщо сильно рухатись, одяг не відкривав місця на тілі, які не мають бути показані. [Також це про вміння] носити пошкоджений одяг так, наче він непошкоджений. [А ще] одягти на основне вбрання щось незначне, наприклад, пасок.
59. «Різноманітні азартні ігри».
Цей вид азартних ігор стосується неживих предметів96. Сюди відносяться добре відомі азартні ігри як muṣṭi, kṣullaka та інші разом з їх п’ятнадцятьма компонентами, як, наприклад, удача.
96 Азартні ігри поділяються на ті, де застосовують живих істот, як, наприклад, сорок друге мистецтво «влаштування боїв баранів, півнів та перепілок» та ті, що стосуються неживих предметів, як, наприклад, це п’ятдесят дев’яте мистецтво та наступне шістдесяте.
60. «Гра в кості».
[Іншими словами] гра в кубики. Хоча [вона] теж вважається азартною грою, але тут знову про це йдеться через повагу [саме до цієї гри]. Або [про неї згадується окремо] через її популярність. Або через складність, оскільки навіть Нала та Юдгіштхіра програли, бо не знали секретів цієї гри.
61. «Ігри для дітей».
Дитячі ігри, як, наприклад, з будинком, мʼячем чи ляльками, застосовуються заради близького [спілкування] з дітьми.
Таким чином описані шістдесят одне мистецтво.
62. «Мистецтво етикету».
Норми етикету застосовуються як до своєї поведінки, так і до поведінки іншого. Про належні манери існують підручники. Це [мистецтво] також стосується дресування слонів та інших тварин.
63. «Мистецтво перемагати».
Мистецтво перемагати стосується звитяги, [наприклад, у змаганнях чи війні] та має надприродні та людські [методи]. Надприродні, в цьому контексті, це непоборні [методи]. Людські – це знання про різні види військової зброї.
64. «Фізична культура».
Фізична культура – це виконання [різних] вправ, наприклад, під час полювання.
Ці три [мистецтва] складають основу життя, сприяють вдосконаленню та захисту себе. Шістдесят чотири [мистецтва] є частиною повного [знання] «Камасутри». У разі їх відсутності «Камасутра» була б неефективна.
Сутра 1.3.17-19. #
Існують й інші шістдесят чотири мистецтва з Панчали. Ми розповімо про їхнє застосування слідом [за цим в розділі] «Про любощі» оскільки вони є сутністю ками.
«[Мистецтва] з Панчали», [бо вважається, що вони] походять з Панчали, оскільки були проголошені там. «Шістдесят чотири [мистецтва]» це навчальні дисципліни які є частиною [знання про каму], якщо ними займатися, знання буде ефективним. «Про їхнє [застосування]», [про застосування мистецтв] з Панчали. «Слідом [за цим]» «ми розповімо» поступово, відповідно до теми в розділі «Про любощі». «Оскільки вони є сутністю ками», бо шістдесят чотири мистецтва це власне буття [ками]. Однак через те, що застосування [згаданих] вище шістдесяти чотирьох мистецтв розглянуто в іншому розділі, тут йдеться [про це] лише коротко задля констатації їх як частини [знання].
Ватсьяяна розповів про результати опанування мистецтв:
Сутра 1.3.20-23. #
Повія (veśyā) яка досягла успіху [в цих мистецтвах] і має добру вдачу, красу та чесноти отримує звання «спокусниця» (gaṇikā) та почесне місце в товаристві людей.
Її завжди шанує цар та прославляють доброчесні люди. До неї звертаються з проханнями, прагнуть підійти, вона стає прикладом для наслідування.
Освічена в мистецтвах донька царя або високопосадовця підкорює своїй волі чоловіка навіть [якщо у нього] гарем з тисячі жінок.
Вона зможе жити щасливо завдяки цим знанням навіть у розлуці з чоловіком, чи якщо потрапила у скрутне становище, [чи якщо вимушена бути] в іншій країні.
«Яка досягла успіху [в цих мистецтвах]», завдяки цим мистецтвам вона підвищує свій соціальний клас. [Зветься] «повія» здебільшого для того, щоб продемонструвати її знання. «[Має] добру вдачу», а саме хороший вроджений характер. «Красу» – зовнішній вигляд та фігуру. Про «чесноти» коханки йтиметься в «Розділі про повій». [Щодо] «звання «спокусниця»: маючи загальну назву «повія», вона отримує особливе звання «спокусниця». Через ці визначальні ознаки вона отримує «почесне місце в товаристві людей», її запрошують на збори. Повію не зневажають. «[Її завжди] шанує цар» дарами у вигляді парасольки, золотого глечика та подібного. «Прославляють доброчесні люди», тобто звеличують її через надзвичайну майстерність в мистецтвах. [Вона] гідна, наслідуванню [і тому] «до неї звертаються з проханнями» ті, хто прагне настанов щодо мистецтв. «Прикладом для наслідування» наче Девадатта97 вона стає вказівником для розумних [людей] які прагнуть пристрасті. «Освічена в мистецтвах» вміє співати та подібне. «[Навіть якщо у нього в] гаремі тисяча жінок» [тут йдеться] метафорично про велику кількість жінок. «[Підкорює] своїй волі», тобто [робить] підвладним собі.
97 Девадатта – імʼя спокусниці про яку йдеться у творі Vividhatīrthakalpa.
«У розлуці з чоловіком» коли чоловік [знаходиться] далеко. «Якщо потрапила у скрутне становище», [наприклад, стала] вдовою. Залишивши свою країну через приниження, навіть в іншій країні «вона зможе жити щасливо», даючи настанови щодо знань [про мистецтва].
Стосовно чоловіків, Ватсьяяна сказав:
Сутра 1.3.24-25. #
Красномовний та вправний у лестощах чоловік, який майстерно володіє мистецтвами, навіть бувши незнайомцем, швидко завойовує розум жінок.
Привабливість виникає саме завдяки опануванню мистецтв. Однак, слід зважати на місце та час, [роздумуючи] демонструвати мистецтво чи ні.
«Красномовний чоловік», тобто балакучий [на теми], пов’язані саме з мистецтвами, не інакше, бо саме в такому випадку він справить враження інтелігентного. «Вправний у лестощах», тобто [вміє] зробити приємно завдяки своєї розвинутості [яка була досягнута] шляхом опанування мистецтв. «Навіть бувши незнайомцем», тобто незнаним. «Завойовує розум» захоплює. «Швидко» не потребуючи [багато] часу.
«Саме завдяки опануванню» жінкою чи чоловіком [мистецтва], внаслідок [його] застосування виникає привабливість. Сенс сказаного у тому, що артха запобігає бідності, а кама – призводить до відомості.
Щодо питання [чи демонструвати мистецтво, слід] брати до уваги «місце та час». «Демонструвати» [мистецтва варто] в тій місцевості, де є майстерна в мистецтвах інтелігенція і [люди] хочуть влаштовувати заходи та подібне. «Чи ні», але якщо в регіоні немає інтелігенції, або тут панує неприязнь до якостей [митців], або для інтелігенції [настали] лихі часи тоді демонстрацію [мистецтв слід] призупинити. Інакше їх сприйняття може призвести до шкідливих наслідків.
Тут закінчується третя глава «Перелік навчальних дисциплін» у першому загальному розділі «Камасутри» славетного Ватсьяяни.
Цим завершується третя глава «Перелік навчальних дисциплін» в першому Загальному розділі «Камасутри» славетного Ватсьяяни, що водночас супроводжується тлумаченням сутр під назвою «Засіб від лихоманки» у вигляді коментаря Яшодгари, на імʼя Індрапада, дане йому вчителем, який був засмучений через розлуку з підступною жінкою.
Опубліковано 23 липня 2025. Київ, Україна