Свамі Кувалаянанда — людина, що передвизначила епоху
“Йога – послання людству. Послання до людського тіла,
людської думки, людської душі”.
Свамі Кувалаянанда
Свамі Кувалаянанда (1883-1966) — йог, мислитель, філософ, вчений, громадський і політичний діяч, який стояв біля витоків Індійського національно-визвольного руху. Людина, діяльність якої уможливила поширення Йоги на Захід, її популяризацію серед всього населення. Більшість його трудів була присвячена науковому дослідженню давніх практик та їх впливу на організм та психіку людини. Завдяки їм Йога вперше за всю історію свого існування була сприйнята «серйозно» вимогливими науковими колами та західними інтелектуалами.
Джаганнатх Ганеш Гун (таке справжнє ім’я Свамі Кувалаянанди) народився 30 серпня 1883 року в м. Дабхої (Барода), штат Гуджарат. Деякий час навчався в Пуні, а 1903 року виграв стипендію і вступив до Університету Барода на відділення санскритології та філософії, яке успішно закінчив у 1910 році. Студентські роки Ганеша були насичені подіями, що сформували подальший життєвий шлях вченого. Окрім навчання, Ганеш Гун проявляв активність у суспільному житті, захоплювався передовими на той час ідеями Бала Гангадхара Локманьї Тілака* та Шрі Ауробіндо, який у той час читав лекції в Бороді.
Натхненний новітніми думками, брав активну участь у національному русі Тілака проти політики Британії, що розгорнувся в Бароді та Сураті.
В ті ж роки під керівництвом професора Раджратана Манікарао** (1907-1910 рр), почав практикувати фізичну культуру і досліджувати дію вправ, використовуючи знання і методи фізіології. На підставі тих штудій в Джаганнатх Ганеш Гуна сформувалися ідеї необхідності загальної фізичної освіти молоді Індії.
Після закінчення інституту молодий Ганеш подорожує Індією з пропагандою своїх ідей.
В 1916 молодий громадський діяч стає членом Khandesh Education Society і починає активну викладацьку діяльність; у період з 1921 по 1923 рр очолює коледж при тому ж суспільстві. Крім цього, він стає головою Комітету з фізичної освіти, призначеним Бомбейським комітетом фізичної освіти; а також членом Центрального Консультаційного комітету фізичної освіти.
У цей період доля зводить нашого громадського діяча та патріота своєї країни з його майбутнім вчителем Шрі Парамахамса Мадхавдасджі Махараджем, майстром йоги з Бенгалії. Саме він надихає Гуна на дослідження «незрозумілих психофізіологічних ефектів» йоги. «Дух матеріаліста в ньому шукав наукового пояснення (цих ефектів)… і він прийняв рішення присвятити своє життя науковому вивченню Йоги та точному тлумаченню її впливу на людський організм та психіку людини» (Д.Г. Вакхаркар***, 1984:4).
У житті Кувалаянанди намічається черговий значний поворот. Весь запал і самовідданість індійського соціального діяча він спрямовує на дослідження практик та вправ йоги. Для молодого вченого нічого не здається неможливим – він щиро горить бажанням дослідити феномени паранормальних явищ, знайти способи та методики їх відтворення, спростовуючи та заперечуючи їхню «незрозумілість».
Робота починає набирати обертів. У 1918 році він починає активну діяльність спільно з співвучнем Шрі Йогендрою у створеному ним Інституті Йоги в Бомбеї (де пропрацював до 1932 року).
У 1924 році Свамі Кувалаянанда засновує лабораторію, в якій починає проводити дослідження (з роками лабораторія розвинеться в дослідницький комплекс, що складається з біохімічного, електрофізіологічного, радіологічного, психологічного та психофізіологічного підрозділів).
Перші дослідження та перші успіхи – наулі та уддіяна активно впливають на корпоральний тиск, змінюють стан перистальтики, електричну активність м’язів. Йога вперше заговорила мовою анатомії та фізіології, зірвавши з себе покриви таємничості та “містицизму”, які швидше приховували сенс багатьох давніх послань, ніж пояснювали його.
У 1928 році розпочинає свою діяльність відділення філософії та літератури, в роботі якого залучені як санскритологи, так і фахівці з англійської літератури – починається копітка робота з перекладу класичних текстів.
У 1929 році розпочинають свою роботу перші державні курси йоги в рамках післядипломної освіти.
У 1935 Свамі Кувалаянанда починає видавати журналі «Йога Міманса», публікуються накопичені за роки діяльності інституту результати експериментів. Цілями журналу є залучення широких кіл як наукового загалу, так і звичайних громадян. У зв’язку з цим вміст журналу друкується у трьох розділах: науковий, напівнауковий та популярний.
У 1936 році відкривається оздоровчий центр у Бомбеї, у 1943 – відділення в Раджкоті.
Успішні лабораторні дослідження ставлять перед науковцем наступне питання: як можна застосувати техніки йоги в терапії різних хронічних захворювань. Асани та пранаями знаходять своє застосування в лікуванні бронхіальної астми, потім – гіпертонії, ожиріння та іншиіх психосоматичних недуг. У 1962 році на донації А.Т. Гупта відкривається госпіталь на 36 ліжко-місць у Лонавалі. До Інституту для написання дисертацій починають приїжджати представники США, Угорщини, ЧССР.
Численні дослідження приводять Свамі до висновку: «Йога – це насамперед профілактика та спосіб здорового способу життя.» І ця ідея починає широко поширюватись серед його учнів.
Помер Кувалаянанда 14 квітня 1966 року, залишивши після себе сотні відданих справі учнів і дослідників, тисячі вилікуваних пацієнтів, Інститут Йоги, що й до сьогодні залишається передовим освітнім і науково-дослідним центром, що має відділення в 7 містах Індії, а також у США, Франції.
Людина, що обрала місією свого життя дослідження та популяризацію йоги, виконала своє завдання. «Йога ніколи не набула б такого поширення, якби вона не була висвітлена досягненнями сучасної науки» – фраза, вимовлена Дж. Неру під час візиту до Інституту 1958 року, тому свідчення.
PS: біографія цієї людини надихає. Достатньо почитати щоденники його досліджень, щоб зрозуміти, який прорив був зроблений у масовій свідомості людства, коли один із багатьох вирішив дослідити те, що не прийнято було досліджувати. Немає “винятковості” тих чи інших практик, – можливо все (ну майже все ))). Тож, якщо люди сидять у самадхі, — можна дослідити та зрозуміти метод та спробувати досягти це. Якщо є екстрасенсорика та це якось працює, можна знайти спосіб, в який це відбувається.
Якщо є давня традиція, можна знайти першоджерела; можна задіяти вчених, можна перевести все те, що нібито не могло бути зрозумілим.
Знання мають бути доступні багатьом. І горіння не має жодних перешкод.
Якось так сприймається Дух того, що робив Свамі Кувалаянанда…
Лабораторія Кувалаянанди мала два основних підрозділи: один з них вивчав вплив асан, пранаям, крій на організм. Другий, і його діяльність була провідною, — зміни, що відбувалися з експериментаторами при досягненні змінених станів свідомості.
І якщо під час досліджень не були “віміряни” закони трансперсональної духовності, то науково було підтверджено: усвідомлене управління диханням є можливим, управління діяльністю серця є можливим.
Йога – це скарбниця людської думки, це — скоріш реальні дійові практики, аніж орелігійнений міф та фантазії щодо навколишньої реальності.
Йога — це квінтесенція прагнення людства пізнати самого себе та таємниці Природи, Всесвіту, що його оточує.
І уддіяна – це не лев, який вбиває слона смерті. Це – вправа для діафрагми та ребер: «Вправу називають Уддіяна-бандхою, тому що завдяки м’язовому скороченню стає можливим рух духовної сили; анатомічно бандха називається уддіяною (що піднімається, злітає вгору) тому, що в ній активно скорочується і підіймається діафрагма» (Кувалаянанда 1993:37-38).
Штучні кордони, що ізолювали Знання, були зруйновані; увага відомих вчених, політичних діячів, населення повернулась до Йоги. Йога стала чимось, що можна практикувати; набором методів, які дають шанс практикуючому стати хоча б на крок ближче до безмежного океану Знання та Духовності.
Примітки
* перший лідер національного руху за незалежність Індії, автор арктичної гіпотези про прабатьківщину індоєвропейців. Широко відома його літературна праця «Арктична батьківщина у Ведах»
** Гаджанан Яшвант Манік (професор Манікрао) (1878 – 1954) – відомий суспільно-політичний діяч. Реформатор та популяризатор системи фізичної освіти в Індії: науково обґрунтував застосування багатьох фізичних вправ, об’єднав їх у систему, ввів назви на хінді, ініціював відкриття курсів фізичної освіти для жінок та для різних вікових груп. Виходець із сім’ї військових, сприяв відродженню індійського бойового мистецтва.
*** близький колега Свамі Кувалаянанди.
Авторка: Олена Ахрамєєва, 2010
