Заклинання: взаємозв’язок магії і тантри

в Ассамі

У цій роботі ми вивчимо області, в яких перетинаються тантра з магією в одному з північно-східних штатів Індії, Ассамі. Я вибрала Ассам місцем свого дослідження тому, що в мене є більш відкритий доступ до релігійних громад багатьох регіонів цього штату. Висновок про взаємозв’язок магії та соціально-релігійно-культурного життя Ассама може бути зроблений на підставі двох етнографічних досліджень. Перше з них проводилося в Майонзі, також відомому, як «Земля чорної магії», а друге — у племені під назвою Лалунг або Тива. Останні живуть на пагорбах і рівнинах двох штатів: Ассам і Мегалая.

Багато дослідників, що працюють у сфері індуїстської тантри в регіоні Ассам, часто припускають тісний зв’язок між традиціями індуїстської шакта-тантри з місцевими традиціями. Моя робота підкреслює цю кореляцію, показуючи віру людей у без (bez),«сільського шамана» або «тантра-мантра доктора», який проводить магічні зцілення, а також віру людей у відьом, які займаються чорною магією. У цій моїй доповіді міститься три розділи. Почну я з опису ритуалу, що зцілює — у Майонзі вважається, що він містить елементи магії. Потім я поділюся деякими зібраними мною даними про вбивства відьом, і наприкінці зроблю висновок про те, чому і як магія залишається в діалозі з тантрою у регіоні Ассам.

Почнемо з Майонґа. Це маленьке село, розташоване в 40 км від Ґувахаті. Це селище відоме не тільки своїми магами і їхною силою, а й ритуалами, що ґрунтуються на магії. Віруючі та представники навколонаукових кіл натовпами спрямовуються в це село в пошуках зцілення від хвороб і вирішення нагальних проблем, а також щоби проводити дослідження з метою пояснити феномен магії.

Кожен, з ким я говорила в селі, а говорила я з багатьма, знав історії про лікування за допомогою магічного зілля або про використання магії в розв’язанні конфлікту. Люди, з якими я спілкувалася, були різних професій і рівнів освіти. Я говорила з людьми без або майже без освіти, я говорила з вчителями сільських шкіл, я говорила з поліцейськими в місцевому відділку. Одна річ була незмінною — кожен вірив у магію, і кожен вірив у те, що вона буває «хорошою» і «поганою». «Погану» магію часто називають чорною магією.

У Майонзі є безліч історій про магію, які можна почути й побачити особисто. Я спостерігала накладення закляття, коли без зачаровував бронзове блюдо. Незабаром після цього блюдо «приклеїлося» до спини чоловіка, який сидів рівно, порушуючи всі закони гравітації. В одній із центральних газет Індії, «Times of India», Манімугдга С. Шарма у своїй статті під заголовком «Накладення закляття як стиль життя в Майонзі» розмовляє з Кішоре Бгаттачар’я на факультеті фольклору Університету Ґувахаті. Бгаттачар’я вважає (цитую), що «Майонґ не має аналога в країні. Магію Майонґа використовують як у руйнівних, так і у творчих цілях. До без звертаються для вирішення рільницьких суперечок — й іноді він використовує заклинання для їх врегулювання мирним шляхом, а іноді — вбиває другу сторону. У Ґаро Гілз ми теж зіткнулися з безліччю розповідей про людину, яку перетворили в дикого звіра, або людину, яку змусили блеяти немов цап. Наука всього не може пояснити. Не всі з нас мають здатність оцінити силу незвіданого».¹

Під час однієї з таких поїздок я записала випадок про людину, яку принесли в несвідомому стані. Незабаром без села оголосив, що цього чоловіка вкусила змія чоловічої статі. Такий укус вважався більш небезпечним, оскільки змія обвила кільцем чоловіка, коли кусала його. Я не розумію, як шаман визначив, що змія була чоловічої статі й обвилася навколо чоловіка кільцем перед укусом. Те, що відбувалося далі, зайняло шість годин. Ритуал позбавлення людини від отрути почався з повного роздягання пацієнта. Потім його накрили з голови до п’ят тонким бавовняним покривалом, а шаман почав закликати богиню Манаса гучними заклинаннями. Манаса Деві — індуїстська народна богиня змій. Вона початково асоціюється із запобіганням і позбавленням від укусів змій, а також із родючістю і процвітанням. Після приблизно 30–40 хвилин без оголосив зростаючому натовпу глядачів, що Манаса Деві благословила його. Він оголосив, що «процедура позбавлення від отрути буде жорстка, але вона можлива». І я не перебільшую театральності шамана. Він ефективно використовував не тільки свій голос, а й рухи тіла, щоби надійно утримувати увагу глядачів. Це було практично шоу. Потім без ритуально намастив якоюсь пастою з трав, сумішшю незрозумілого складу, тіло чоловіка й повернувся до співу. Через якийсь час видимість стала слабкою, оскільки без запалив багато дгуначі (індійський горючий ладан), який виробляє багато диму. Напружуючи зір через дим, мені вдалося розглянути, як шаман налив якусь жовтувато-зелену рідину на горло пацієнта, яка, припускаю, була протиотрутою. Пізніше, коли я запитала про неї, без не визнав, що використовував будь-яку рідину. Він сказав, що зміг зцілити пацієнта від укусу, завдяки благословенню, який послала йому богиня Манаса Деві. Після закінчення шести годин, під гучні оплески, потерпілий розплющив очі, слабкий, але при тямі. Зцілений від зміїної отрути пацієнт не виняток у Майонзі. Таке трапляється і в інших регіонах Індії та світу. Але єдиною й унікальною у своєму роді є всеосяжна віра без і жителів Майонґа в магію. І ця магія в їхній соціально-релігійній концепції була тісно пов’язана з тантрою.

Друга група фактів, якими я хочу поділитися, не пов’язана ні зі зціленнями, ні з радістю. Вона пов’язана з безліччю смертей. Вивчаючи плем’я Тива, я доторкнулася до світу даіні гатья (daini hatya), або полювання на відьом.

Тиви або лалунги є культурно багатою племінною спільнотою, що мешкають на півночі індійських штатів Ассам і Мегалая. Якщо їхати на схід від Ґувахаті національним шосе 37, можна побачити пагорби району Карбі Анґлонґ, які межують із північно-східним штатом Мегалая. Тиви живуть уздовж цих пагорбів разом з іншими племенами.

Здебільшого члени племені Тива — або шайви, або вайшнави. У моїх дослідницьких бесідах, мої співрозмовники-тиви визначали себе як індуїстів, але уникали зв’язування своїх ритуалів і релігій із ведичними ортодоксальними релігійними традиціями або будь-якими лініями передачі тантри. Вони вірили, що релігійні традиції Тива відрізнялися від інших індуїстських практик.

Для них одним із маркерів цієї відзнаки була відсутність брагманів у їхній спільноті й санскриту в їхніх ритуалах. Один із моїх співрозмовників говорив: «Ми (тиви) не любимо брагманів. З давніх часів брагмани дивляться зверхньо на людей племені і їхню культуру. Вони вважають себе вище за народженням, і зробили багато злодіянь. Тому ми не користуємося послугами брагманів. Також ми не використовуємо санскрит у жодному ритуалі, і не практикуємо ритуали з вед або тантри, і не читаємо їхніх текстів».²

Проте, як етнограф, я виявила, що унікальна релігія тивів була все-таки результатом комплексного злиття ритуалів вед, тантри і звичаїв місцевих племен. Наприклад, один із найпопулярніших храмів Тива був побудований відповідно до конструкції храму у ведичній традиції. Вони використовують листя бананів у церемоніях і листя базиліка для очисних обрядів, і вони утримуються від вживання яловичини. До того ж те, як тиви шанують Манча або Шані, схоже на практики, звернені до індуїстського бога Шані і т.ін. І саме під час одного з численних інтерв’ю з членами племені Тива і спливла проблема полювання на відьом.

Зростаюча епідемія вбивств відьом в Індії не обмежується тільки регіоном Ассам. Вона з’являлася й у Західній Бенґалії, Джгаркханді, Одісі й Раджастані. Сома Чаудгурі, соціолог, каже: «… доповідь ООН свідчить, що було зафіксовано приблизно 25000 випадків вбивств відьом з 1987 до 2003 рр. Але реальна цифра, безумовно, значно більша. Деякі випадки… ніколи не потрапляють в офіційну статистику з полювання на відьом, і це означає, що набагато більше жінок були замучені, покалічені й травмовані».³

І я почала вивчати це питання ще глибше. Репортажі про вбивства й наступні за ними попередження про полювання на відьом були характерною рисою останнього десятиліття. Наприклад, у 2005 році стаття Р. Дутта Чаудгурі говорить: «Головний інспектор поліції, завідувач Бодо і всім територіальним округом, Р.М. Сінгх зазначив…, що проблема полювання на відьом стоїть досить гостро. Він розповів, що, згідно з архівами, пара (чоловік і дружина), були вбиті в селі Калігаон біля поліцейської дільниці Серфангурі 4 лютого після того, як односельці визнали їх відьмами».⁵ Саме на цей інцидент посилався і мій співрозмовник племені Тива.

Десять років по тому ми можемо помітити, що змінилося небагато. Фактично, число людей, що стали жертвами насильства над відьмами, істотно зросло. 24 березня 2015 р. кореспондент «Assam Tribune» повідомив, що «77 осіб було вбито за час полювання на відьом з 2010 року до лютого 2015 року включно, а 60 були поранені. Загинуло 42 чоловіки і 35 жінок. Поранено 14 чоловіків і 46 жінок».⁴ І, нарешті, у липні 2015 р. мало місце жорстоке вбивство Пурні Оранг, про яке активно повідомляли індійські й міжнародні медіа. «Жінка, яка самопроголосила себе служницею богині Лакшмі, оголосила Оранг відьмою. Після чого нещасна Оранг була насильно виведена з дому розлюченим натовпом і обезголовлена на березі річки Дгулія».⁶

Мої первинні опитування про полювання на відьом в Ассамі висвітили стереотип мислення частини жителів цього регіону (як основного населення, так і племен), який наводить їх на єдину думку про те, що відьми небезпечні, оскільки вони застосовують чорну магію. Вважається, що ті, кого називають відьмами, своїми діями забруднюють довкілля. Вони заважають циклу сільськогосподарських робіт, викликаючи зливові дощі, заражаючи паразитами землі під час культивації або закликаючи диких слонів, щоби зруйнувати врожай. Вони також вимовляють шкідливі магічні заклинання, які призводять до важких хвороб і раптової смерті. Список злочинів відьом досить великий.

Люди, які виступають проти відьом, виправдовують своє насильство над ними, кажучи, що ті навмисно шкодять іншим людям. Здебільшого відьом не вважають людськими істотами. Передбачається, що відьми (незалежно від того, хто вони — чоловіки чи жінки) уклали угоду зі злими сутностями. І відьми закликають цих сутностей приносити шкоду конкретній людині, усій родині або цілому племені.

Подальші дослідження та бесіди на цю тему підтвердили той тривожний факт, що вбивства відьом взагалі не розглядаються віруючими як такі. Вони ставляться до цього дійства (вбивства людини) як до заклання кози або голуба і т.ін. в контексті балі (bali), або релігійного жертвопринесення. Люди, що вірять у відьом, з якими я розмовляла, говорили про те, що вони здобувають психо-духовне визволення, схоже на те, яке відчувають, приносячи в жертву тварину в храмі. Отже, чому багато людей в Ассамі все ще вірять у магію й чому вони асоціюють магію з тантрою? Відповідь на це питання лежить у політичній історії цієї землі, що багато в чому приводить нас до релігійно-культурних хронік.

Ассам усе ще зберіг стародавні практики, релігійні фестивалі й віру в щедрість екзотичних богинь. Змішання брагманських традицій і місцевих вірувань найкраще показано в значущості «крові» в одному з найбільших храмів шакта-тантри Камакхая і її сприйняття людьми. Х’ю Урбан пише: «Різновид жертвопринесення, який ми бачимо в традиціях тантри й шактізму, об’єднує в собі елементи ведичного ритуалу з явно менш ведичними, а часто й досить суперечливими елементами. Особливо в разі Камакхая, де в жертву богині приносять безліч явно не-ведичних і нечистих тварин (напр. буйволів), жертвуваних у вищій ступені не-ведичним шляхом (таким, як криваве обезголовлення)».⁷

У розумінні багатьох жителів Ассама використання магії в суспільстві безом або даіні тісно пов’язано з тантрою. Здебільшого люди, з якими я говорила, використовують досить просту категоризацію, у якій вони пов’язують магію з хорошою тантрою і поганою тантрою. Бези використовують хорошу магію з хорошою тантрою, тоді як даіні використовують тантру з чорною магією. Іншими словами, використання магії тісно переплетено з тантрою. Я вважаю, що перетин, який став темою мого дослідження, магії й тантри в Ассамі з полюванням на відьом і вірою в те, що відьми приносять шкоди оточуючим, потребує ще глибшого вивчення та, можливо, порівняльного підходу до дослідження.