fb_pixel
українська федерація йоги

Йоґа: фізіологія, психосоматика, біоенергетика

Андрій Сафронов

Зміст

Йоґа: фізіологія, психосоматика, біоенергетика

Андрій Сафронов

Зміст

Передмова

Для чого написана ця книга

Бажання написати цю книгу виникло в мене досить давно, коли після декількох років практики йоґи, викладання й цілительства, нарешті, я усвідомив як саме «працюють» асани. Однак, після цього я зробив одне сумне відкриття: більшість сучасних книг про йоґу містять зображення асан з помилками. Зовні, на малюнку, вони можуть виглядати привабливо, але дрібні неточності, помітні тільки професіоналу, зводять ефект від такого виконання нанівець. Десь трохи недотягнено спину, десь трохи винесено стегно, десь трохи скривлено таз або шию. З погляду фізкультури це дрібниці, але для людини, яка розуміє енергетичні аспекти асан, зрозуміло, що таке виконання не лише не призводить до позитивного результату, а й завдає шкоди. У мене виникло бажання зібрати такі неправильні варіанти виконання асан з усіх книг та пояснити, до чого призведуть подібні заняття. Однак, принципи ахімси не дозволили мені написати таку книгу.

Пізніше, навчаючи людей правильному виконанню асан і пранаям, я зробив таке відкриття: люди роблять вправи неправильно не тому, що не знають, як їх виконувати правильно, а тому, що роблять їх відповідно до своєї наявної енергетичної постави. Причому це не якісь витончені асани, що вимагають позамежної гнучкості, а найпростіші, на перший погляд, вправи. Це відкриття додатково обґрунтувало принципово інше розуміння хатха-йоґи як методу духовного, а не тільки тілесного розвитку людини. Згодом це розуміння заклало основу методики навчання йоґи, яку я застосовую.

Іншою проблемою, усвідомлення якої спонукало мене до написання цієї книги, є вкрай неприємна тенденція — «орелігійнювання» йоґи, глибоко раціонального та прагматичного вчення. Різні Школи сперечаються щодо правильності виконання тієї чи іншої техніки, посилаючись на першоджерела, трактати й висловлювання Вчителів. Учні намагаються знайти «правильні», «канонічні», «традиційні» практики. Люди роками намагаються сісти в позу лотоса, вважаючи, що саме це є необхідною умовою для занять йоґою, та забувають про головне: йоґа — творче вчення, орієнтоване на людину, а не на канон. Давній індійський, як і будь-який інший канон, орієнтується на певний тип людини, що проживає в певному природному й культурному середовищах. Чи завжди цей канон підходить сучасному європейцю?

Різними шляхами людство приходить до старих знань, формуються нові можливості для розуміння езотеричного знання. З іншого боку, іноді техніки, які добре «працювали» лише 30-50 років тому, перестають бути актуальними й «робочими». Тому, перш ніж використовувати канон, його треба деконструювати: спираючись на сучасні знання та практичний досвід, відокремити ті принципи, які заклали основу запропонованих технік, і наново створити техніки, що є актуальними в сучасних умовах. Однак, книг, де таку роботу було б зроблено, я не знайшов. Нагальна потреба такого дослідження знову повернула мене до ідеї написання книги, присвяченої саме описанню принципів йоґи.

Проте, до написання цієї книги залишалося ще багато років, виникали інші теми для роздумів, писалися інші книги, вдосконалювалася методика. Виникла й почала розвиватися Українська федерація йоґи. З’явилася потреба в зрозумілому підручнику з йоґи. Відкладати далі написання книги стало неможливо.

Про що ця книга

Книга, яку ви тримаєте в руках — про принципи, що лежать в основі практики йоґи. Саме про принципи і критерії, а не тільки про вправи, методики, процедуру або філософію. Хоча все це також є.

Для кого написана ця книга

Цю книгу я писав, насамперед, для своїх учнів. Проте, гадаю, вона буде цікава не тільки їм. Книга призначена для людей, які займаються йоґою та езотерикою, які прагнуть усвідомити глибинні основи своєї практики. Водночас, вона буде корисною й тим, хто тільки розпочинає практикувати йоґу або прагне познайомитися з цією системою «зі сторони». Книга може бути цікава для лікарів, практикуючих психологів, фахівців із фізичної культури.

Структура книги

Книга структурована так, щоб провести читача від найбільш важливих і фундаментальних питань та понять йоґи до тонкощів і деталей. Досвідченим практикам така структура допоможе концептуалізувати основні елементи йоґи, початківців уведе в суть справи й познайомить із термінологією та понятійним апаратом. Опис практик також наведений у порядку збільшення складності: від початкових кроків до більш вишуканих технік. Сумарний рівень викладених знань відповідає програмі двох курсів Школи йоґи (в аспекті хатха-йоґи). Тож йоґа не закінчується приведеними в книзі знаннями, а тільки починається з них.

Подяка від автора

Я дякую всім, хто допомагав мені в створенні книги. Особливу подяку висловлюю Сергію Шашкіну за цінні обговорення медичних аспектів йоґи.

Про автора

Андрій Григорович Сафронов — президент Української федерації йоґи, авторитетний фахівець із йоґи в міжнародній езотеричній та науковій спільнотах, автор понад 70 наукових робіт, у тому числі трьох монографій.

Асистентка, що виконує асани, — інструктор Ольга Даугуль.

Передмова

Для чого написана ця книга

Бажання написати цю книгу виникло в мене досить давно, коли після декількох років практики йоґи, викладання й цілительства, нарешті, я усвідомив як саме «працюють» асани. Однак, після цього я зробив одне сумне відкриття: більшість сучасних книг про йоґу містять зображення асан з помилками. Зовні, на малюнку, вони можуть виглядати привабливо, але дрібні неточності, помітні тільки професіоналу, зводять ефект від такого виконання нанівець. Десь трохи недотягнено спину, десь трохи винесено стегно, десь трохи скривлено таз або шию. З погляду фізкультури це дрібниці, але для людини, яка розуміє енергетичні аспекти асан, зрозуміло, що таке виконання не лише не призводить до позитивного результату, а й завдає шкоди. У мене виникло бажання зібрати такі неправильні варіанти виконання асан з усіх книг та пояснити, до чого призведуть подібні заняття. Однак, принципи ахімси не дозволили мені написати таку книгу.

Пізніше, навчаючи людей правильному виконанню асан і пранаям, я зробив таке відкриття: люди роблять вправи неправильно не тому, що не знають, як їх виконувати правильно, а тому, що роблять їх відповідно до своєї наявної енергетичної постави. Причому це не якісь витончені асани, що вимагають позамежної гнучкості, а найпростіші, на перший погляд, вправи. Це відкриття додатково обґрунтувало принципово інше розуміння хатха-йоґи як методу духовного, а не тільки тілесного розвитку людини. Згодом це розуміння заклало основу методики навчання йоґи, яку я застосовую.

Іншою проблемою, усвідомлення якої спонукало мене до написання цієї книги, є вкрай неприємна тенденція — «орелігійнювання» йоґи, глибоко раціонального та прагматичного вчення. Різні Школи сперечаються щодо правильності виконання тієї чи іншої техніки, посилаючись на першоджерела, трактати й висловлювання Вчителів. Учні намагаються знайти «правильні», «канонічні», «традиційні» практики. Люди роками намагаються сісти в позу лотоса, вважаючи, що саме це є необхідною умовою для занять йоґою, та забувають про головне: йоґа — творче вчення, орієнтоване на людину, а не на канон. Давній індійський, як і будь-який інший канон, орієнтується на певний тип людини, що проживає в певному природному й культурному середовищах. Чи завжди цей канон підходить сучасному європейцю?

Різними шляхами людство приходить до старих знань, формуються нові можливості для розуміння езотеричного знання. З іншого боку, іноді техніки, які добре «працювали» лише 30-50 років тому, перестають бути актуальними й «робочими». Тому, перш ніж використовувати канон, його треба деконструювати: спираючись на сучасні знання та практичний досвід, відокремити ті принципи, які заклали основу запропонованих технік, і наново створити техніки, що є актуальними в сучасних умовах. Однак, книг, де таку роботу було б зроблено, я не знайшов. Нагальна потреба такого дослідження знову повернула мене до ідеї написання книги, присвяченої саме описанню принципів йоґи.

Проте, до написання цієї книги залишалося ще багато років, виникали інші теми для роздумів, писалися інші книги, вдосконалювалася методика. Виникла й почала розвиватися Українська федерація йоґи. З’явилася потреба в зрозумілому підручнику з йоґи. Відкладати далі написання книги стало неможливо.

Про що ця книга

Ця книга про принципи, що лежать в основі практики йоґи. Саме про принципи і критерії, а не тільки про вправи, методики, процедуру або філософію. Хоча все це також є.

Для кого написана ця книга

Цю книгу я писав, насамперед, для своїх учнів. Проте, гадаю, вона буде цікава не тільки їм. Книга призначена для людей, які займаються йоґою та езотерикою, які прагнуть усвідомити глибинні основи своєї практики. Водночас, вона буде корисною й тим, хто тільки розпочинає практикувати йоґу або прагне познайомитися з цією системою «зі сторони». Книга може бути цікава для лікарів, практикуючих психологів, фахівців із фізичної культури.

Структура книги

Книга структурована так, щоб провести читача від найбільш важливих і фундаментальних питань та понять йоґи до тонкощів і деталей. Досвідченим практикам така структура допоможе концептуалізувати основні елементи йоґи, початківців уведе в суть справи й познайомить із термінологією та понятійним апаратом. Опис практик також наведений у порядку збільшення складності: від початкових кроків до більш вишуканих технік. Сумарний рівень викладених знань відповідає програмі двох курсів Школи йоґи (в аспекті хатха-йоґи). Тож йоґа не закінчується приведеними в книзі знаннями, а тільки починається з них.

Подяка від автора

Я дякую всім, хто допомагав мені в створенні книги. Особливу подяку висловлюю Сергію Шашкіну за цінні обговорення медичних аспектів йоґи.

Про автора

Андрій Григорович Сафронов — президент Української федерації йоґи, авторитетний фахівець із йоґи в міжнародній езотеричній та науковій спільнотах, автор понад 70 наукових робіт, у тому числі трьох монографій.

Асистентка, що виконує асани, — інструктор Ольга Даугуль.

Edit Content

Для чого написана ця книга

Бажання написати цю книгу виникло в мене досить давно, коли після декількох років практики йоґи, викладання й цілительства, нарешті, я усвідомив як саме «працюють» асани. Однак, після цього я зробив одне сумне відкриття: більшість сучасних книг про йоґу містять зображення асан з помилками. Зовні, на малюнку, вони можуть виглядати привабливо, але дрібні неточності, помітні тільки професіоналу, зводять ефект від такого виконання нанівець. Десь трохи недотягнено спину, десь трохи винесено стегно, десь трохи скривлено таз або шию. З погляду фізкультури це дрібниці, але для людини, яка розуміє енергетичні аспекти асан, зрозуміло, що таке виконання не лише не призводить до позитивного результату, а й завдає шкоди. У мене виникло бажання зібрати такі неправильні варіанти виконання асан з усіх книг та пояснити, до чого призведуть подібні заняття. Однак, принципи ахімси не дозволили мені написати таку книгу.

Пізніше, навчаючи людей правильному виконанню асан і пранаям, я зробив таке відкриття: люди роблять вправи неправильно не тому, що не знають, як їх виконувати правильно, а тому, що роблять їх відповідно до своєї наявної енергетичної постави. Причому це не якісь витончені асани, що вимагають позамежної гнучкості, а найпростіші, на перший погляд, вправи. Це відкриття додатково обґрунтувало принципово інше розуміння хатха-йоґи як методу духовного, а не тільки тілесного розвитку людини. Згодом це розуміння заклало основу методики навчання йоґи, яку я застосовую.

Іншою проблемою, усвідомлення якої спонукало мене до написання цієї книги, є вкрай неприємна тенденція — «орелігійнювання» йоґи, глибоко раціонального та прагматичного вчення. Різні Школи сперечаються щодо правильності виконання тієї чи іншої техніки, посилаючись на першоджерела, трактати й висловлювання Вчителів. Учні намагаються знайти «правильні», «канонічні», «традиційні» практики. Люди роками намагаються сісти в позу лотоса, вважаючи, що саме це є необхідною умовою для занять йоґою, та забувають про головне: йоґа — творче вчення, орієнтоване на людину, а не на канон. Давній індійський, як і будь-який інший канон, орієнтується на певний тип людини, що проживає в певному природному й культурному середовищах. Чи завжди цей канон підходить сучасному європейцю?

Різними шляхами людство приходить до старих знань, формуються нові можливості для розуміння езотеричного знання. З іншого боку, іноді техніки, які добре «працювали» лише 30-50 років тому, перестають бути актуальними й «робочими». Тому, перш ніж використовувати канон, його треба деконструювати: спираючись на сучасні знання та практичний досвід, відокремити ті принципи, які заклали основу запропонованих технік, і наново створити техніки, що є актуальними в сучасних умовах. Однак, книг, де таку роботу було б зроблено, я не знайшов. Нагальна потреба такого дослідження знову повернула мене до ідеї написання книги, присвяченої саме описанню принципів йоґи.

Проте, до написання цієї книги залишалося ще багато років, виникали інші теми для роздумів, писалися інші книги, вдосконалювалася методика. Виникла й почала розвиватися Українська федерація йоґи. З’явилася потреба в зрозумілому підручнику з йоґи. Відкладати далі написання книги стало неможливо.

Про що ця книга

Книга, яку ви тримаєте в руках — про принципи, що лежать в основі практики йоґи. Саме про принципи і критерії, а не тільки про вправи, методики, процедуру або філософію. Хоча все це також є.

Для кого написана ця книга

Цю книгу я писав, насамперед, для своїх учнів. Проте, гадаю, вона буде цікава не тільки їм. Книга призначена для людей, які займаються йоґою та езотерикою, які прагнуть усвідомити глибинні основи своєї практики. Водночас, вона буде корисною й тим, хто тільки розпочинає практикувати йоґу або прагне познайомитися з цією системою «зі сторони». Книга може бути цікава для лікарів, практикуючих психологів, фахівців із фізичної культури.

Структура книги

Книга структурована так, щоб провести читача від найбільш важливих і фундаментальних питань та понять йоґи до тонкощів і деталей. Досвідченим практикам така структура допоможе концептуалізувати основні елементи йоґи, початківців уведе в суть справи й познайомить із термінологією та понятійним апаратом. Опис практик також наведений у порядку збільшення складності: від початкових кроків до більш вишуканих технік. Сумарний рівень викладених знань відповідає програмі двох курсів Школи йоґи (в аспекті хатха-йоґи). Тож йоґа не закінчується приведеними в книзі знаннями, а тільки починається з них.

Подяка від автора

Я дякую всім, хто допомагав мені в створенні книги. Особливу подяку висловлюю Сергію Шашкіну за цінні обговорення медичних аспектів йоґи.

Про автора

Андрій Григорович Сафронов — президент Української федерації йоґи, авторитетний фахівець із йоґи в міжнародній езотеричній та науковій спільнотах, автор понад 70 наукових робіт, у тому числі трьох монографій.

Асистентка, що виконує асани, — інструктор Ольга Даугуль.

Edit Content

Що таке йога?

Напевно, у світі немає жодної більш-менш освіченої людини, яка б не чула про йоґу. Проте запропонуйте дати визначення, що ж таке йоґа, й отримаєте широчезний діапазон різноманітних і, зазвичай, суперечливих думок: від «індійської гімнастики» до «релігійно-філософського вчення», від «факіризму» до «системи духовного самовдосконалення, від «релікту давніх цивілізацій» до «подарунка позаземного розуму». Більш «грамотний» співрозмовник може згадати, що, власне кажучи, існує ще буддійська йоґа (менш освічений може взагалі переплутати буддизм із йоґою), даоська йоґа тощо. У розмові про йоґу неминуче випливе також слово «тантра», яку необізнаний співрозмовник може обізвати йоґою сексу.

 

Що ж таке йоґа? Чи є вона виключно індійським феноменом, чи пронизує різні світові традиції? Наскільки стародавнім є це вчення? Чи передається воно в канонічному вигляді «з давніх часів», чи є системою, що динамічно розвивається? Можливо, це взагалі реконструйована традиція, накшталт «класичного» індійського танцю Бхаратнатьям, який виник лише у XIX столітті, або звіриних стилів кунг-фу, вигаданих Пекінським інститутом фізкультури? Наскільки обґрунтованими є терміни «китайська», «російська» та «сучасна» йоґа? Чи є, зрештою, йоґа релігією? І якщо ні, то чому їх так часто плутають? Спробуємо дати попередні відповіді на ці питання.

 

У будь-яких культурах і релігійних традиціях завжди існують специфічні системи, що використовуються лише обмеженим числом адептів та мають переважно прикладний характер. Такі системи звуться «езотеричними». Прикладами таких систем є суфізм у межах ісламу, ісихазм у православ’ї, нейдан у даосизмі, духовні вправи Ігнатія Лойоли в католицизмі та інше. Езотеричні системи ховаються в надрах релігій, однак, принципово відрізняються від них. Насамперед тим, що вони… не релігії. Дійсно, особливість езотеричних систем і водночас причина їхньої «закритості» полягає в тому, що, на відміну від власне релігії, вони насамперед практичні. Можна навіть сказати — прагматичні. Езотеричні системи, як і релігії, ставлять за мету усвідомлену зміну особистості; однак, на відміну від останніх, пропонують для такої зміни конкретний набір методів, що можна відтворити. Основою стають змінені стани свідомості, але, на відміну від змінених станів свідомості, що досягаються послідовниками багатьох релігій, зміни особистості, яких прагнуть послідовники езотеричних систем, мають сталий характер.

Порівнюючи мету езотеричних систем із цілями й цінностями релігій, у рамках яких вони існували, можна помітити принципові, хоча й не афішовані відмінності.

 

Імовірно, читач почав здогадуватися, про що йдеться. Так, йоґа — це езотерична система всередині індійської традиції. Та хіба тільки індійської? Чи може існує зв’язок між різними езотеричними системами світу? Чи є вони незалежними, чи походять одна від одної? Або може від якоїсь більш давньої та невідомої системи? А може цією більш давньою системою й була йоґа? Адже історично вона давніша за всі інші езотеричні системи. Справді, порівнюючи практики різних езотеричних систем, неможливо не помітити безліч аналогій. Наприклад, читаючи одного з класиків ісихазма — Григорія Паламу, який радив вдихати «червоне повітря» однією ніздрею, а «синє» — другою, кожний читач, бодай трохи знайомий із йоґою, вигукне: «Так це ж анулома-вілома. І про Іду та Пінгалу вони знали!» Схоже на очевидне запозичення. Та чи це дійсно так? Об’єкт практики спільний — людина та її психіка. Тож, можливо, різні езотеричні системи різними шляхами приходили до однакових технік, бо вони виявлялися найбільш ефективними?

Якщо спробувати дослідити історію йоґи, то ми одразу ж зіткнемося з кількома труднощами. Хоча термін «йоґа» згадується вже в «Махабхараті» і, вочевидь, походить із доведийського періоду, діяльність, яку це слово позначало, зазвичай сильно відрізнялася від того, що ми називаємо йоґою на сьогодні. Думки щодо питання, що таке йоґа, різнилися вже того часу. Спільним насамперед було те, що 

а) йоґа — це система методів і 

б) йоґа — це таємна (езотерична) система. 


Коли аналізувати найдавніші джерела, можна знайти посилання й на загальну мету йоґи, яка полягає у зміні онтологічного рівня практика у світі. Розглянувши інші езотеричні системи, ми без зусиль побачимо, що вони ставлять перед собою таке ж завдання. Даоси вирощують духовний зародок, ісихасти прагнуть досягти «чину янгольського за життя», буддисти шукають просвітлення та інше. Запозичення? Чи знову спільність об’єкта?

 

Коли аналізувати найдавніші джерела, можна знайти посилання й на загальну мету йоґи, яка полягає у зміні онтологічного рівня практика у світі. Розглянувши інші езотеричні системи, ми без зусиль побачимо, що вони ставлять перед собою таке ж завдання. Даоси вирощують духовний зародок, ісихасти прагнуть досягти «чину янгольського за життя», буддисти шукають просвітлення та інше. Запозичення? Чи знову спільність об’єкта?

Можна спробувати простежити історію формування йоґи. Знайти арійське та дравідійське коріння, відшукати паралелі з шаманськими практиками, культами жіночого начала, первісною магією тощо. Можна (хоча це виходить за межі цієї книги) простежити походження йоґи від доісторичних цивілізацій. Це цікаво й повчально. Але, ймовірно, читач уже відчув моє ставлення до теми. Ми однаково не зможемо відповісти на всі запитання з історичною точністю, та це й не важливо. Найголовніше, сподіваюся, ми вже відчули — це ідея Шляху духовного розвитку — вона архетипна. Вона, так чи інакше, потрапить у будь-яку традицію: чи то первісна  культура, релігійна система, чи навіть матеріалістична радянська спадщина. Єдність йоґи треба шукати не в деталях та історичних посиланнях. Йоґа єдина духом. Саме тому, незважаючи на гоніння, вона й понині існує, переживши більшість своїх «гонителів».

Чи існує пряма безперервна спадковість йоґи? Чи правомірно говорити про «класичну» йоґу? Думаю, ні. Якщо так ставиться питання, то це скоріш нагадує дитинство з вірою у мудрих дорослих дядьків, які старші й саме тому мудріші, які знають відповіді на всі запитання, лише треба їх добре попросити… Не кажучи вже про філософську неспроможність такої точки зору. Звідки це знання здобули «дядьки»? Знову покличемо на допомогу позаземні сили? А як вони вигадали йоґу?

Ні, біля витоків кожної езотеричної традиції стоять певні люди, які вчинилии неймовірний акт духовного прозріння та зазирнули глибше ніж інші. Іноді їхні учні продовжували справу вчителів, забираючись ще вище, частіше ж лише послуговувалися вченням або навіть перетворювали його на культ. Багато великих учень виродилося в релігії. На превеликий жаль поклонятися простіше, ніж думати і творити…

Є ще одна особливість езотеричного знання. Його неможливо передати окремо від вчення. Езотеричне знання є «прихованим» не лише тому, що його приховують (хоча не будемо кривити душею — його приховують), а й тому, що для його осягнення необхідне радикальне перетворення людини. Езотеричне знання не можна ЗНАТИ. Ним можна тільки ЖИТИ. А без цього воно втрачає будь-який сенс. Розуміння кожного наступного рівня можливе лише після проходження попереднього та є не актом пізнання, а власним містичним досвідом. Езотеричне знання не можна передати у вигляді сувоїв чи табличок. Необхідна життєва спадкоємність. Необхідне бажання й терплячість Учителя запалити вогонь духу в Учні, й готовність Учня стати творцем самого себе. У китайській бойовій традиції є вислів: «Немає стилю — є особиста техніка Майстра». Перефразовуючи цю сентенцію, можна сказати: «Немає класичної йоґи — є особиста йоґа Вчителя». Вона працює в його руках, допомагає учням змінюватисть і будувати свою власну Йоґу. І вона перестане бути йоґою як методом, якщо її канонізувати. Езотеричне вчення невід’ємне від свого носія або Вчителя. А ефективність і правильність вчення може перевірити тільки Життя.

Чи змінювалися методи йоґи впродовж історії її існування? Відповідь на це питання з очевидністю випливає зі сказаного вище: так, постійно. Хоча лише в деталях. Різні епохи, різні люди вимагають різних слів і методик. Але головна мета, сформульована вище, — зміна онтологічного рівня, завжди простежувалася. Однак рівень також може бути різним, як і масштаб Вчителя.

Отже, йоґа — не релігія. Життя «тут-і-зараз» для йоґа таке ж важливе, як і поставлені ним духовні завдання. Тому, крім Великої йоґи, яка веде до своїх великих цілей, завжди існувала Мала йоґа — система методів (знову-таки — методів), спрямована на поліпшення життя: здоров’я, добробуту, емоційного стану. Притому практика Малої йоґи не є відступом від Духовного Шляху – навпаки, вона є його цілком необхідним елементом.

Йоґа — не практика аскетизму. Щоб гармонійно існувати і творити, треба любити життя. Хоча елементи аскетичних практик можуть бути використані як метод.

Йоґа — не філософія, але вона має філософські підвалини й методи, що ґрунтуються на філософській практиці. Упродовж історії йоґа багаторазово змінювала свої філософії (у множині), пояснюючи різними словами ті самі практики.

Йоґа — не етична система. Будь-яка етична система, так чи інакше, народжена релігійним способом сприйняття світу, страхом перед покаранням, вищими силами та ін. Йоґа має правила (наприклад, «яма»), які через нерозуміння можна сприйняти за етичні, однак, їхня сутність принципово інша. Йоґ дотримується цих правил не через страх перед покаранням, а в якості найбільш прагматичного вибору, що дозволяє максимально заощаджувати енергію. На вищих рівнях правила взагалі зникають, залишаючи місце принципам.

Саме усвідомлення принципів і є головним пізнавальним завданням йоґи. А усвідомлення принципів йоґи стало завданням цієї книги

Edit Content
Click on the Edit Content button to edit/add the content.

PREFACE

What is Yoga 

Hatha in the system of Yoga

HUMAN ENERGY STRUCTURE

Energy bodies

Human’s Сhakral System 

Energy channels

TYPES OF YOGA EXERCISES AND THEIR MECHANISMS OF INFLUENCE

Asanas

Pranayamas 

Bandhas 

Kriya  

Mudras 

Vibration techniques (mantras) 

Meditative practicesin yoga 

FIRST STEPS IN HATHA-YOGA 

Getting prepared 

«Set-ups» during practice

The most common exercises and generalmistakes in doing them (beginners level)

Finishing yoga session 

GENERAL RECOMMENDATIONSAS FOR THE METHODICS
OF INDEPENDENT PRACTICE FOR BEGINNERS

Principles of independent practicing yoga

About lifestyle, or Нow to start practicing 

Can yoga be harmful? 

PSYCHOLOGICAL WORK IN ASANAS 

Human psyche structure

Relaxationmeditations

Techniques of energetic «denouement» and reacting traumatising situations 

Analytical techniques

Analytic meditation

STRENGTHENING POSTURES. TECHNIQUES OF FIRMING THE FIELD 

Looseness and density of chakra

Strengthening asanas

Strengthening poses in yoga complex

ADVANCED EXERCISES AND THEIR ENERGY INFLUENCE 

Modifications and variationsof main asanas

«Artha»- asanas (asymmetric postures, influencing sidemeridians)

Inverted poses

Squeezing out asanas

Advanced strengthening poses

Equilibration poses

Advanced pranayamas

Advanced elementsof warming-up 

PRINCIPLES OF BUILDING YOGA COMPLEXES

Principle of compensation

Principle of enhancing (swirling the energy)

Principle of «swinging»

Principle of using the elements in yoga complexes

Coordination of practice with weather

Principle of following the body (free complex)

Sequence of doing pranayamas

Cumulative routines

Accents in breathing

ASANAS WITH BREATH-HOLDS (ADVANCED LEVEL)

How breath-holds influence the body

Coordination of asanas with breath-holds

Dynamic complexes with breath-holds (by the example of Suria Namaskar)

WORK WITH ENERGY TECHNIQUES

Work with energy through breathing

Work with energy by visualisation

«Pumping ups» for men and women

Energy movement in outer etheric

«Pumping-up» in dynamic complexes

Work with sun mantras

ASANAS ENHANCERS

MEDITATIONS

Psychological aspects of meditation

Work with subtle bodies

Vows

Work with mental body. Djnana yoga

YOGATHERAPY. SOME PRINCIPLES OF BUILDING THERAPEUTIC COMPLEXES

Counterbalancing of branches of autonomic nervous system (ANS)

Human energy anomalies as a reason of disease

Excited and depressed chakra

Rehabilitation of field’s integrity and chakra stabilisation

Harmonisation of ANS balance by asymmetric types of breathing and asanas

YOGA AND NUTRITION

Principles of nutrition of all bodies

The principle of food’s correspondence to the constitutional type

The principle of using gunas

The principle of time and place

The principle of following one’s natural wishes

Principles of health-improving fasting

YOGA AND SEX

Sex practicies in yoga

Hatha-yoga for Svadhisthana

YOGA AND THE STARS

How moon cycles influence on our body

Other biological rhythms in the body

CONCLUSION

GLOSSARY. ABBREVIATIONS

Пояснення щодо перекладу терімінів йоґи
з санскриту на українську мову

Дуже прикро, але на сьогодні не існує якісних підручників з йоґи українською мовою. Саме тому група ентузіастів вирішила перекласти мою книгу «Йоґа: фізіологія, психосоматика, біоенергетика» українською мовою та за моєї згоди викласти її в електронному вигляді для безкоштовного використання. Цими днями книга з’явиться у відкритому доступі. Цей переклад – подарунок нашій країні. Під час його виконання з’ясувалось, що на сьогодні не існує єдиного стандарту транслітерації багатьох термінів, що були запозичені в українську мову з санскриту, через неоднозначність можливих варіантів. Наприклад за останні десятиліття в україномовній спільноті склалась традиція писати «дх’яна», «хатха-йоґа», «халасана». Однак, існував ще один варіант, що виник на рубіжі 19-20 століть за участі відомого українського санскритолога П.Г. Ріттера. Спираючись на можливості української мови, він запропонував передавати санскритскую літеру ह «h», а також придихові, наприклад भ «bh», ध «dh», в транскрипції українською літерою «г», яка позначає проривний звук, що як відомо, звучить більш гортанно. Водночас дзвінку задньоязикову санскритську ग «g» передавати відповідним їй дзвінким задньоязиковим зімкненим звуком, що передається українською літерою «ґ». Якщо застосовувати наведені вище правила, то отримаємо «дг’яна», «гатха-йоґа», «Бгаґавадґіта» тощо.

Варто зауважити, що цей варіант має глибинний зміст – в українскькій та російській мовах літера «х» передає глухий звук, тоді як за правилами санскритської граматики ह «h» вважається дзвінким, що досить несподівано для тих, хто тільки починає вивчати санскрит. Проте спеціалісти з індоєвропейських мов це явище зрозуміли давно – в прадавньому санскриті ця літера справді вимовлялася не як «х», а саме як сучасна гортанна українська «г». Тому й був запропонований вищезгадений стандарт написання.

Однак ми змушені відмовитися від запропонованого Ріттером варіанту, оскільки можемо навести щонайменше три заперечення: 

1. Справді у прадавньому санскриті ह «h» вимовлявся дзвінко. Але в сучасній вимові попри те, що цей звук дзвінкіший за українську «х» (за англійську «h» і поготів) він все ж є значно ближчим до нього ніж до нашого «г». Ріттер не міг цього знати, оскільки ніколи не чув живого мовлення на санскриті. Youtube тоді ще не існував, а згоцати до Індіі із СРСР, щоб почути пандитів наживо, він також не мав можливості. 

2. Навіть якщо визнати правильність ідеї, що літеру ह «h» потрібно передавати українською літерою «г», аналогічним чином передавати звук «х», який є складовим у придихових приголосних, наприклад भ «bh» ध «dh», вважаємо взагалі помилкою. Попри те, що європейці звикли насамперед сприймати літери у транскрипції, звук ध «dh» не є безпосередньо результатом сукупності «d» та «h». Це зовсім окремий звук, що вимовляється з м’яким придихом накінці (у сучасних пандитів він ледве помітний). Цей придих не схожий навіть на звук «х». Скоріш він є ближчим до англійського «h». Тому написання «дг’яна», приміром, вважаю вкрай неприйнятним.

3. Навіть якщо відкинути вищезгадані аргументи, то під час перекладу книги з Йоґи не слід забувати, що назви асан та інші терміни йоґи – це не лише санскритські терміни. Епіцентр йоґа-спільноти вже давно знаходиться в англомовному просторі і саме воно задає стандарти. Тому логічно перекладати терміни таким чином, щоб вони були максимально наближені до загальновживаних у всьому Світі за звучанням. Проте можна погодитися, з певними зауваженнями, що звук «g» краще передавати українською літерю «ґ», яка є більш схожою за вимовою.

Таким чином в нашій книзі ви побачите «дх’яна», «хатха-йоґа», «халасана».

Ця книга Андрія Григоровича Сафронова є спробою визначити раціональний підхід до практики йоґи, що ґрунтується на розумінні фізіологічної, психосоматичної та біоенергетичної суті вправ йоґи. У ній вперше розглядаються принципи побудови йоґівських комплексів (окремо для здорових людей та людей з вадами здоров’я), наводяться внутрішні критерії коректного виконання вправ,
пропонуються раціональні підходи до медитативної практики. До цього
часу майже не порушувалося питання помилок під час виконання вправ
йоґи та відповідних негативних наслідків. Зазначене набуває особливої
актуальності з огляду на те, що в більшості популярних книг про йоґу деякі вправи наведено з принциповими помилками.


Книгу написано з урахуванням власної 19-річної практики автора, а
також 14-річного досвіду викладання йоґи та цілительства. За структурою
книга складається з декількох рівнів, що стануть у пригоді як початківцям,
так і більш досвідченим практикам. За допомогою фотографій та малюнків
ілюструється правильне виконання вправ, фази входу, розподілення енергії,
а також помилки, яких можна припуститися в практиці хатха-йоґи.


Книга буде корисною як для людей, що цікавляться йоґою та езотерикою, так і для лікарів, що займаються психологією, а також фахівців із фізичної культури. До сьогодні книга не має аналогів.


Усі права захищені. Жодна частина цієї книги не може бути відтворена в
будь-якому вигляді без письмового дозволу власників авторських прав.

Бажання написати цю книгу виникло в мене досить давно, коли після декількох років практики йоґи, викладання й цілительства, нарешті, я усвідомив як саме «працюють» асани. Однак, після цього я зробив одне сумне відкриття: більшість сучасних книг про йоґу містять зображення асан з помилками. Зовні, на малюнку, вони можуть виглядати привабливо, але дрібні неточності, помітні тільки професіоналу, зводять ефект від такого виконання нанівець. Десь трохи недотягнено спину, десь трохи винесено стегно, десь трохи скривлено таз або шию. З погляду фізкультури це дрібниці, але для людини, яка розуміє енергетичні аспекти асан, зрозуміло, що таке виконання не лише не призводить до позитивного результату, а й завдає шкоди. У мене виникло бажання зібрати такі неправильні варіанти виконання асан з усіх книг та пояснити, до чого призведуть подібні заняття. Однак, принципи ахімси не дозволили мені написати таку книгу.

Пізніше, навчаючи людей правильному виконанню асан і пранаям, я зробив таке відкриття: люди роблять вправи неправильно не тому, що не знають, як їх виконувати правильно, а тому, що роблять їх відповідно до своєї наявної енергетичної постави. Причому це не якісь витончені асани, що вимагають позамежної гнучкості, а найпростіші, на перший погляд, вправи. Це відкриття додатково обґрунтувало принципово інше розуміння хатха-йоґи як методу духовного, а не тільки тілесного розвитку людини. Згодом це розуміння заклало основу методики навчання йоґи, яку я застосовую.

Іншою проблемою, усвідомлення якої спонукало мене до написання цієї книги, є вкрай неприємна тенденція — «орелігійнювання» йоґи, глибоко раціонального та прагматичного вчення. Різні Школи сперечаються щодо правильності виконання тієї чи іншої техніки, посилаючись на першоджерела, трактати й висловлювання Вчителів. Учні намагаються знайти «правильні», «канонічні», «традиційні» практики. Люди роками намагаються сісти в позу лотоса, вважаючи, що саме це є необхідною умовою для занять йоґою, та забувають про головне: йоґа — творче вчення, орієнтоване на людину, а не на канон. Давній індійський, як і будь-який інший канон, орієнтується на певний тип людини, що проживає в певному природному й культурному середовищах. Чи завжди цей канон підходить сучасному європейцю?

Різними шляхами людство приходить до старих знань, формуються нові можливості для розуміння езотеричного знання. З іншого боку, іноді техніки, які добре «працювали» лише 30-50 років тому, перестають бути актуальними й «робочими». Тому, перш ніж використовувати канон, його треба деконструювати: спираючись на сучасні знання та практичний досвід, відокремити ті принципи, які заклали основу запропонованих технік, і наново створити техніки, що є актуальними в сучасних умовах. Однак, книг, де таку роботу було б зроблено, я не знайшов. Нагальна потреба такого дослідження знову повернула мене до ідеї написання книги, присвяченої саме описанню принципів йоґи.